Відмінності між версіями «Гайдай»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
м |
м |
||
| Рядок 14: | Рядок 14: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:|x140px]] | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Пастух.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Отара.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
|} | |} | ||
Версія за 21:33, 27 березня 2024
Гайдай, -дая, м. = Гайдарь. Аж там стоїть гайдай молоденький. Лукаш. 81.
Сучасні словники
1) ГАЙДА́Й, я, ч., діал. Те саме, що гайда́р. Багато хто співав про дівчиноньку, яка приблудила до зеленого дуба й хотіла там ночувати, аж і знайшовся на її щастя молоденький гайдай… (Ю. Янов., II, 1958, 444).
2) ГАЙДА́Й — українське прізвище (значення — пастух овець, погонич волів).
3) ГАЙДА́Й — ПАСТУ́Х (той, хто пасе стадо, череду тощо), ПА́СТИР заст.; ТАБУ́ННИК, ГУРТІВНИ́К, СТА́ДНИК заст., СТАДА́Р діал. (той, хто пасе табун коней, верблюдів тощо); ЧЕРЕДНИ́К (перев. великої рогатої худоби); ЧАБА́Н, ВІВЧА́Р, ВАТА́ЖНИК заст., ГАЙДА́Р діал.
Джерело: Словник Бориса Грінченка
Ілюстрації
|
|
