Відмінності між версіями «Гадання»
(→Ілюстрації) |
|||
| (не показано 2 проміжні версії ще одного учасника) | |||
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
[[Категорія:Га]] | [[Категорія:Га]] | ||
| − | + | [http://sum.in.ua/s/ghadaty Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)] | |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | 1.''' про кого — що і без додатка. Думати, розмірковувати.''' — І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, Про інше гадати... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 59); Піди вкладися гарно спати, А послі [потім] будеш і гадати, Спочинь та вже тогді [тоді] міркуй! (Іван Котляревський, I, 1952, 107); Чіпка йде з боку отари, похнюпивши голову.. Нічого він не думає, не гадає... (Панас Мирний, II. 1954, 55); Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда (Леся Українка, I, 1951, 91); * Образно. Хотів би я знати, — та хто теє скаже! Хто скаже мені, що могили гадають... (Павло Тичина, I, 1957, 4); | |
| − | + | // Мріяти. — Чи про такі очі я гадала, як вас [рушники] під калиною вишивала, — подумала. Лукина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); Мати собі планувала, як її син буде вченим, не гибітиме під землею, як батько. Гадала й від радості плакала (Петро Панч, Синів.., 1959, 35). | |
| − | + | '''Гадати думу (думку, гадку)''' — те саме, що Думати думу (думи, думку) (див. думати). Лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю..? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 30); Сидить Абдул, Губи надув І гадку гадає: Що там моє, Турецькеє Військо поробляє? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 164); | |
| − | + | 2. перев. з спол. що.''' Мати думку, міркування з якого-небудь приводу; вважати.''' — А я так гадаю, що тобі треба негайно залишити збори, — сказала, стримуючи хвилювання, Ольга Ярош (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97); — Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати? (Олександр Довженко, I, 1958, 320); | |
| − | + | // ''' Передбачати, припускати.''' Молотьбу скінчили вчасно. Зерна, правда, одержали менше, ніж гадали (Олесь Донченко, I, 1956, 91). | |
| − | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/ | + | 3.''' з інфін. Мати намір що-небудь робити.''' Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань з молдаванського життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 129); |
| + | // ''' Сподіватися.''' Шевченко гадав побачити свою п'єсу на сцені Александрінського театру в Петербурзі у 1843 році (Мистецтво, 2, 1956, 36). | ||
| + | |||
| + | {{#ev:youtube|6ZUSOG1c_4M}} | ||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут людини]] | ||
| + | [[Категорія:Слова 2015 року]] | ||
Поточна версія на 11:04, 27 листопада 2015
Гада́ння, -ня, с. Размышленіе, помыслы, думаніе.
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
1. про кого — що і без додатка. Думати, розмірковувати. — І вже, моя мати, Мені не гуляти: Треба мені, мати, Про інше гадати... (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 59); Піди вкладися гарно спати, А послі [потім] будеш і гадати, Спочинь та вже тогді [тоді] міркуй! (Іван Котляревський, I, 1952, 107); Чіпка йде з боку отари, похнюпивши голову.. Нічого він не думає, не гадає... (Панас Мирний, II. 1954, 55); Ви не знаєте, що я гадаю, Як сиджу я мовчазна, бліда (Леся Українка, I, 1951, 91); * Образно. Хотів би я знати, — та хто теє скаже! Хто скаже мені, що могили гадають... (Павло Тичина, I, 1957, 4); // Мріяти. — Чи про такі очі я гадала, як вас [рушники] під калиною вишивала, — подумала. Лукина (Нечуй-Левицький, III, 1956, 346); Мати собі планувала, як її син буде вченим, не гибітиме під землею, як батько. Гадала й від радості плакала (Петро Панч, Синів.., 1959, 35).
Гадати думу (думку, гадку) — те саме, що Думати думу (думи, думку) (див. думати). Лину В темний садочок на Україну. Лину я, лину, думу гадаю, І ніби серце одпочиває (Тарас Шевченко, II, 1953, 20); Дивлюся на небо та й думку гадаю, Чому я не сокіл, чому не літаю..? (Пісні та романси українських поетів.., II, 1956, 30); Сидить Абдул, Губи надув І гадку гадає: Що там моє, Турецькеє Військо поробляє? (Гулак-Артемовський, Байки.., 1958, 164);
2. перев. з спол. що. Мати думку, міркування з якого-небудь приводу; вважати. — А я так гадаю, що тобі треба негайно залишити збори, — сказала, стримуючи хвилювання, Ольга Ярош (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 97); — Ви гадаєте, нам пощастить його врятувати? (Олександр Довженко, I, 1958, 320);
// Передбачати, припускати. Молотьбу скінчили вчасно. Зерна, правда, одержали менше, ніж гадали (Олесь Донченко, I, 1956, 91).
3. з інфін. Мати намір що-небудь робити. Гадаю подати до цензури збірник власних оповідань з молдаванського життя (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 129); // Сподіватися. Шевченко гадав побачити свою п'єсу на сцені Александрінського театру в Петербурзі у 1843 році (Мистецтво, 2, 1956, 36).
