Відмінності між версіями «Га?»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
 
Рядок 18: Рядок 18:
 
'''ГА 3''' , ''невідм., чол.'' Скорочене позначення слова «гектар». Він носив постійно у своїй уяві цей план, який мріяв здійснити там, на Сході, де незчисленні тисячі нескошених '''га''' сінокосу загибають даремне ''(Леонід Смілянський, Зустрічі, 1930, 52)''.
 
'''ГА 3''' , ''невідм., чол.'' Скорочене позначення слова «гектар». Він носив постійно у своїй уяві цей план, який мріяв здійснити там, на Сході, де незчисленні тисячі нескошених '''га''' сінокосу загибають даремне ''(Леонід Смілянський, Зустрічі, 1930, 52)''.
  
 +
===[http://slovopedia.org.ua/47/53395/308884.html Українсько-російський словник]===
 +
'''ГА'''
  
 +
'''I''' ''част.; разг.''
 +
а, ась
  
 +
'''II'''
 +
(гектар) ''нескл. сущ. м.'' га
  
 +
==Ілюстрації==
 +
<center><gallery>
 +
 +
Файл:IC4053MLMSg.jpg
 +
Файл:Fraj 40128246 orig .jpg
 +
Файл:479 13872827866552.jpg
 +
Файл:Hult.jpg
 +
Файл:A A-Thinitus.jpg
 
[[Категорія:Га]]
 
[[Категорія:Га]]

Поточна версія на 21:40, 19 жовтня 2016

Га? меж. 1) А? ась? что? Чому не послухав, як я казав, щоб у шинок не заходив? га? Рудч. Ск. II. 131. Іване! Га? 2) А, ахъ, э, вотъ какъ! Га, добра твоя горілка, дай вип’єм ще. Чуб. І. 109. Раз лучилось робаку на віку, та вже й га! Ном. № 2611. 3) Пѣсенный припѣвъ. Гоп, чук, га, тропака, бо я зроду така! Левиц. І. 53.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ГА 1 , част. пит., розм.

1. Уживається як відгук на звертання. — Василю! — обізвав його Грицько. — Га? Ти не чув? — і він знову його перепитав (Панас Мирний, IV, 1955, 25); — Іване! — Га? — Та рушай! Що ти там огинаєшся?! (Андрій Головко, II, 1957, 30).

2. Уживається як перепитування непочутого. — Чом не вечеряєш? — Га? — Вечеряти йди... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 27); — Дядьку-капітане! — гукає хтось з берега. — З середою вас! — Га? — З се-ре-до-ю! — Га? (Далеко, не чути за вітром). — З се-ре-до-о-о... (Олесь Гончар, Тронка, 1963, 150).

3. Уживається в кінці питальних речень як спонукання до відповіді. Бере [пані] сорочку в Насті, дивиться: — Та ти й не шила, мабуть, нічого, га? (Марко Вовчок, I, 1955, 264); — А що ж ви мовчите, товаришу Шильман?.. Невже вас не обходить те, про що мовилось? Га? (Олесь Досвітній, Вибр. 1959, 192).

4. Уживається на початку або в кінці питальних речень для підкреслення обурення, здивування і т. ін. — Не знайшли чеснішого, прямішого чоловіка. Злодія одібрать, га? Ну й голови! (Панас Мирний, IV, 1955, 215); [Нартал:] Га, мовчиш, мовчиш? Ага, я наступив тобі на горло? (Леся Українка, II, 1951, 432).

ГА 2 , виг. Уживається для вираження обурення, невдоволення, жаху і т. ін. (залежно від інтонації вислову). Весь цирк завмирав в напруженні.. [Вояк:] Га!! Убив! (Леся Українка, II, 1951, 542); — Га! Фабрикант! Бач, як старається, щоб жінка ніжок не замочила (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 33); — Нічого не второпаю. От голова, га? — вигукнув дідок чи то з подивом і захватом, чи в стані ущипливого презирства до себе (Олександр Довженко, I, 1958, 459).

ГА 3 , невідм., чол. Скорочене позначення слова «гектар». Він носив постійно у своїй уяві цей план, який мріяв здійснити там, на Сході, де незчисленні тисячі нескошених га сінокосу загибають даремне (Леонід Смілянський, Зустрічі, 1930, 52).

Українсько-російський словник

ГА

I част.; разг. а, ась

II (гектар) нескл. сущ. м. га

Ілюстрації