Відмінності між версіями «В’ялий»
| (не показані 6 проміжних версій 4 учасників) | |||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| − | ''' | + | <br /> |
| + | '''В'ЯЛИЙ''' | ||
| + | ==Словник Грінченка== | ||
| + | В'ялий, -а, -е. Вялый, увядшій. Лежить моя женишина, як тая квітка в'яла. Мет. 98. Викорениться, як в'яла риба. Ном. № 5354. | ||
| + | ==Cучасні словники== | ||
| + | [http://sum.in.ua/s/v.jalyj] | ||
| + | В'Я́ЛИЙ, а, е. | ||
| + | 1. Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини). Запахла осінь в'ялим тютюном (Максим Рильський, I, 1956, 63); Згадай же ти кохання наше, останній запах в'ялих трав (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 38); | ||
| + | // Позбавлений свіжості, пружності; зморшкуватий (про шкіру на обличчі тощо). Її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); Ця поза невигідно випинає її [княгині] незрілі форми і на гармошку збирає в'ялу шкіру на шиї (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 176). | ||
| + | 2. перен. Те саме, що млявий. Другий же брат Пандаром звався, І вищий од верстви здавався, Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь (Іван Котляревський, I, 1952, 238); Другого дня скрізь було тихо. Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 93); В'ялою ходою простував подвір'ям (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 27). | ||
| + | 3. рідко. Те саме, що в'ялений. Аж ось — і сама приїхала.. Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду — високу, суху, як в'ялу тараню (Панас Мирний, II, 1954, 96). | ||
| + | [http://slovopedia.org.ua/93/53394/835052.html] | ||
| + | в'ялий | ||
| + | -а, -е.1) Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини). | ||
| + | 2) перен. Те саме, що млявий. | ||
| + | 3) рідко. Те саме, що в'ялений. | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | ==Медіа== | ||
| + | {{#ev:youtube| OHlRxIscu1E}} Книга І.Роздобудько "Зів`ялі квіти викидають" | ||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | |||
| + | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]] | ||
[[Категорія:Вя]] | [[Категорія:Вя]] | ||
| − | |||
| − | |||
Поточна версія на 17:10, 21 листопада 2018
В'ЯЛИЙ
Словник Грінченка
В'ялий, -а, -е. Вялый, увядшій. Лежить моя женишина, як тая квітка в'яла. Мет. 98. Викорениться, як в'яла риба. Ном. № 5354.
Cучасні словники
[1] В'Я́ЛИЙ, а, е. 1. Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини). Запахла осінь в'ялим тютюном (Максим Рильський, I, 1956, 63); Згадай же ти кохання наше, останній запах в'ялих трав (Іван Гончаренко, Вибр., 1959, 38); // Позбавлений свіжості, пружності; зморшкуватий (про шкіру на обличчі тощо). Її в'яле обличчя стягнулось, погляд твердий, і в кожній закрутці срібного волосся — рішучість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 250); Ця поза невигідно випинає її [княгині] незрілі форми і на гармошку збирає в'ялу шкіру на шиї (Іван Кулик, Записки консула, 1958, 176). 2. перен. Те саме, що млявий. Другий же брат Пандаром звався, І вищий од верстви здавався, Та в'ялий, мов верблюд, тинявсь (Іван Котляревський, I, 1952, 238); Другого дня скрізь було тихо. Люди ходили в'ялі, спорожнені наче, ліниві (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 93); В'ялою ходою простував подвір'ям (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 27). 3. рідко. Те саме, що в'ялений. Аж ось — і сама приїхала.. Піщани тільки забачили свою «молоду» ззаду — високу, суху, як в'ялу тараню (Панас Мирний, II, 1954, 96). [2] в'ялий -а, -е.1) Який перестав бути свіжим, соковитим; зів'ялий (про рослини). 2) перен. Те саме, що млявий. 3) рідко. Те саме, що в'ялений.
