В’язільниця

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

В’язільниця, -ці, ж. = В’язальниця. Юрба в’язільниць молодих. Щог. Сл. 103.

Словник Бориса Грінченка

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

В'ЯЗА́ЛЬНИЦЯ, і, жін. Жіночий рід до в'язальник. Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 376); За косарями в'язальниці вхопилися за перші снопи, любовно зв'язуючи їх крутими перевеслами (Іван Ле, Історія радості, 1947, 183).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 796.

http://sum.in.ua/s/v.jazaljnycja

В'ЯЗАЛЬНИЦЯ, і, ж. Жін. до в'язальник. Юрба в'язальниць молодих Ішла з граблями на покоси (Щог., Поезії, 1958, 376); За косарями в'язальниці вхопилися за перші снопи, любовно зв'язуючи їх крутими перевеслами (Ле, Історія радості, 1947, 183).

https://slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B2%27%D1%8F%D0%B7%D0%B0%D0%BB%D1%8C%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F

Ілюстрації

Медія

Див. також

Цікаві факти