Вішати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вішати, -шаю, -єш, гл. Вѣшать. Або вішайте, або пускайте. Ном. № 2721.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Надавати чому-небудь висячого положення. Старости й дружки вішають через плече рушники (Нечуй-Левицький, II, 1956, 430); І приносять [люди] із школи карту, Тихо вішають на стіні (Андрій Малишко, За.. морем, 1950, 169). 50, 169). ♦ Вішати голову (носа) — журитися, вдаватися в розпач, утрачати надію. — Не вішай голови. Візьми себе в руки (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 18); — Нічого, товариші, — підбадьорював він. — Носа не вішати. Знайдемо кошти! Мусимо знайти на цю справу [експедицію]! (Олесь Донченко, II, 1956, 22); Вішати собак на кого — звалювати вину на когось; обмовляти. І кожний, кому тільки не ліньки, може ображати його, вішати на нього всіх собак, обмовляти (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 184); Хоч сокиру вішай див. сокира. Cтрачувати через повішення. А ти, всевидящеє око! Чи ти дивилося звисока.. Як мордували, розпинали І вішали (Тарас Шевченко, II, 1953, 282); Коли мене паразити візьмуть вішати, я буду їм уголос читати слова батька Тараса (Юрій Яновський, I, 1958, 309).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання