Відмінності між версіями «Відгортати»
(→Джерела та література) |
(→Ілюстрації) |
||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вв1.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вв2.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вв3.jpg|x140px]] |
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вв4.jpg|x140px]] |
|} | |} | ||
Версія за 14:57, 4 листопада 2018
Відгортати, -таю, -єш, сов. в. відгорнути, -ну, -неш, гл. 1) Отгребать, отгресть. Відгорни жар з припічка у піч. Землю відгорта. Мнж. 129. Відгорнули пісок. 2) Отворачивать, отворотить. Відгорнув полу, сягнув до тішені.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках ВІДГОРТАТИ, аю, аєш, недок., ВІДГОРНУТИ, орну, орнеш, док., перех.
1. Відкидати, відсувати що-небудь руками або за допомогою знаряддя. Усі їли мовчки. Шестірний цідив юшечку, одгортав бурячки, цибулю, кріп (Панас Мирний, I, 1954, 234); Селяни брались лопатами відгортати піщані замети від своїх облуплених мазанок, як узимку відгортають на півночі сніг (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 6); Андрійко Дорошко забіг у курник. Відгорнув підозрілу купу соломи.. в кутку (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 419); // з чого, від чого. Переміщати в звичайне положення (волосся, коси тощо). Вона.. одгортала волосся з чола (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 370); — Ге-ге-ге! — аж схопився Григорко і відгорнув чуприну від вух (Петро Козланюк, Ю. Крук, 1957, 346).
2. Відхиляти край одягу, завіси й т. ін. Він обережно одгортав полу кожушини й, заглядаючи на груди, подовгу милувався з нього [жетона] (Григорій Епік, Тв., 1958, 407); Юрко відгорнув край завіси й глянув у зал (Олесь Донченко, IV, 1957, 472); // Відхиляти вбік від природного положення. Калина відгортає рукою високі стебла (Василь Козаченко, Вісімсот.., 1953, 122).
3. розм., рідко. Те саме, що відпихати; відстороняти. Радивон Михайлович розправив лікті і, легко одгорнувши набік своїх сусідів, зробив кілька кроків наперед (Григорій Епік, Тв., 1958, 447); Рукою грубо.. відгорнув захисника, а той поточився серед хати (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 335).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8
https://uk.worldwidedictionary.org/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B3%D0%BE%D1%80%D1%82%D0%B0%D1%82%D0%B8
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]
