Відволати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 16:58, 29 липня 2012; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Відволати, -лаю, -єш, гл. Первоначально значило: отозвать, теперь употребляется въ выраж. Біду відволати. — Избавиться отъ бѣды. Мені тебе хоч жалко, мила, біди не можно одволать. Греб. 339. Відволати или відволати від смерти. Спасти отъ смерти, отходить. Бабусю Настю поховали і ледве, ледве одволала Трохима діда. Шевч. Він мене од смерти одволав. Рудч. Ск. І. 128.
