Відвозити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Відвозити, -жу, -зиш, сов. в. відвезти, -зу, -зеш, гл. Отвозить, отвезти. ВІДВО́ЗИТИ, ожу, озиш, недок., ВІДВЕЗТИ, зу, зеш; мин. ч. відвіз, везла, ло; мн. відвезли; док., перех. Везучи, доставляти куди-небудь. Христя глянула на його — се ж мар'янівський Кирило. Се ж той, що вперше одвозив її у місто (Панас Мирний, III, 1954, 310); Він відвозив у місто вироби гуцулів і повертався з різним крамом (Натан Рибак, Опов., 1949, 23); Взяли Петруся молодого Та в город в путах одвезли (Тарас Шевченко, II, 1953, 225); Просять машиною відвезти їх на станцію (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 177).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 566.Коментарі (0) ВІДВОЗИ́ТИ, ожу, озиш, док., перех. Закінчити, перестати возити.

(Академічний тлумачний словник: http://sum.in.ua/s/vidvozyty)

Відвозити потягом
Відвозити конями
Відвозити машиною

Цитати української літератури з використанням слова "відвозити"

"Він прийшов до тями, і тоді його посадили у саморобну сільську в’язницю, отут же в Тростянці, а завтра мали відвозити в Луцьк." Покальчук Юрій Володимирович - Безмежність

"Підвода спинилася: відвозити небіжчика до ями." Барка Василь Костянтинович - Жовтий князь

"Треба було їхати до міста на базу — відвозити здобич, але старий не квапився" Багряний Іван Павлович - Тигролови (https://slova.com.ua/word/%D0%B2%D1%96%D0%B4%D0%B2%D0%BE%D0%B7%D0%B8%D1%82%D0%B8)