Відмінності між версіями «Вудок»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Вудок, -дка, '''''м. '''''= Вудвуд. '''Вх. Пч. II. 15. Категорія:Ву)
 
Рядок 1: Рядок 1:
 
'''Вудок, -дка, '''''м. '''''= Вудвуд. '''Вх. Пч. II. 15.  
 
'''Вудок, -дка, '''''м. '''''= Вудвуд. '''Вх. Пч. II. 15.  
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua/s/vudka Словник української мови  Академічний тлумачний словник (1970—1980) ]===   
 +
ВУ́ДКА, и, жін. Знаряддя для ловіння риби, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка. Там, де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопці з вудками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 137); Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Іван Франко, VI, 1951, 304); — А ти будеш тут рибу ловити? — Попробую, — сказав Грицько тоном досвідченого рибалки, розмотуючи саморобну вудку (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 676).
 +
♦ Закидати (закинути) вудку — натяками намагатися з'ясувати що-небудь, робити спробу домогтися чого-небудь, дістати що-небудь. Хитрий Гузир думав, що батько з Америки привіз торбу золота, й закидав вудки, щоб видурити (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 78); Змотувати вудки — спішно зібравшись, іти геть, тікати. — Ну, змотуй вудки, — сказав Штукаренко телефоністу. — А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 342); Попастися (спійматися і т. ін.) на вудку — піддатися умовлянням, повірити брехливим запевненням кого-небудь; Попускати (попустити) вудку — послаблювати вимоги; робити менш жорсткими певні умови. [Шредер:] Грету зловлено міцно. Я просто попустив вудку, і їй здається, ніби вона вільна (Вадим Собко, П'єси, 1958, 162); Урвалася (увірвалася) вудка — втрачено вигідний заробіток, джерело прибутку, пільги і т. ін. Урвалась сучим Соменкам вудка. А то сокирою цюкнув, розколов поліно, тричі пилкою ширкнув і — давай гроші (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 76).
 +
===[http://slovopedia.org.ua/29/53394/8265.html  "Словопедія" ]===
 +
ВУДКА
 +
приладдя для лову риби; складається з вудилища, волосіні, поплавця, гачка з грузилом (олов'яне); спінінгова в. включає також котушку, пропускні кільця та поводок.
 +
 +
===[http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B2%D1%83%D0%B4%D0%BA%D0%B0  «Словник української мови»]===
 +
ВУ́ДКА, и, ж. Знаряддя для ловіння риби, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка. Там, де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопці з вудками (Н.-Лев., II, 1956, 137); Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Фр., VI, 1951, 304); — А ти будеш тут рибу ловити? — Попробую, — сказав Грицько тоном досвідченого рибалки, розмотуючи саморобну вудку (Шиян, Гроза.., 1956, 676).
 +
Закида́ти (заки́нути) ву́дку — натяками намагатися з’ясувати що-небудь, робити спробу домогтися чого-небудь, дістати що-небудь. Хитрий Гузир думав, що батько з Америки привіз торбу золота, й закидав вудки, щоб видурити (Чорн., Пісні.., 1958, 78); Змо́тувати ву́дки — спішно зібравшись, іти геть, тікати. — Ну, змотуй вудки, — сказав Штукаренко телефоністу. — А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (Голов., Тополя.., 1965, 342);
 +
 +
Попа́стися (спійма́тися і т. ін.) на ву́дку — піддатися умовлянням, повірити брехливим запевненням кого-небудь; Попуска́ти (попусти́ти) ву́дку — послаблювати вимоги; робити менш жорсткими певні умови. [Шредер:] Грету зловлено міцно. Я просто попустив вудку, і їй здається, ніби вона вільна (Собко, П’єси, 1958, 162); Урва́лася (увірва́лася) ву́дка — втрачено вигідний заробіток, джерело прибутку, пільги і т. ін. Урвалась сучим Соменкам вудка. А то сокирою цюкнув, розколов,поліно, тричі пилкою ширкнув і — давай гроші (Збан., Малин. дзвін, 1958, 76).
 +
 +
 +
===[http://hrinchenko.com/slovar/znachenie-slova/8275-vudka.html#show_point  СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO]=== 
 +
Вудка, -ки, ж. Уда, удочка. урвалася вудка. Нечѣмъ уже поживиться.
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #ccc solid; border-bottom:5px #ccc solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вудка1.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вудка25.jpg|x140px]]
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Вудка3.jpg|x140px]]
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Університетський коледж]]
 +
[[Категорія:Слова 2017 року]]
 +
 +
 +
 
[[Категорія:Ву]]
 
[[Категорія:Ву]]

Версія за 19:31, 17 листопада 2017

Вудок, -дка, м. = Вудвуд. Вх. Пч. II. 15.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВУ́ДКА, и, жін. Знаряддя для ловіння риби, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка. Там, де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопці з вудками (Нечуй-Левицький, II, 1956, 137); Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Іван Франко, VI, 1951, 304); — А ти будеш тут рибу ловити? — Попробую, — сказав Грицько тоном досвідченого рибалки, розмотуючи саморобну вудку (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 676). ♦ Закидати (закинути) вудку — натяками намагатися з'ясувати що-небудь, робити спробу домогтися чого-небудь, дістати що-небудь. Хитрий Гузир думав, що батько з Америки привіз торбу золота, й закидав вудки, щоб видурити (Степан Чорнобривець, Пісні.., 1958, 78); Змотувати вудки — спішно зібравшись, іти геть, тікати. — Ну, змотуй вудки, — сказав Штукаренко телефоністу. — А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (Сава Голованівський, Тополя.., 1965, 342); Попастися (спійматися і т. ін.) на вудку — піддатися умовлянням, повірити брехливим запевненням кого-небудь; Попускати (попустити) вудку — послаблювати вимоги; робити менш жорсткими певні умови. [Шредер:] Грету зловлено міцно. Я просто попустив вудку, і їй здається, ніби вона вільна (Вадим Собко, П'єси, 1958, 162); Урвалася (увірвалася) вудка — втрачено вигідний заробіток, джерело прибутку, пільги і т. ін. Урвалась сучим Соменкам вудка. А то сокирою цюкнув, розколов поліно, тричі пилкою ширкнув і — давай гроші (Юрій Збанацький, Малин. дзвін, 1958, 76).

"Словопедія"

ВУДКА приладдя для лову риби; складається з вудилища, волосіні, поплавця, гачка з грузилом (олов'яне); спінінгова в. включає також котушку, пропускні кільця та поводок.

«Словник української мови»

ВУ́ДКА, и, ж. Знаряддя для ловіння риби, що звичайно складається з вудлища, волосіні й гачка. Там, де Боровиця вливалась у Рось, сиділи над водою парубки й малі хлопці з вудками (Н.-Лев., II, 1956, 137); Коло неї [річки] кружляють рибалки з вудками й приманками (Фр., VI, 1951, 304); — А ти будеш тут рибу ловити? — Попробую, — сказав Грицько тоном досвідченого рибалки, розмотуючи саморобну вудку (Шиян, Гроза.., 1956, 676). Закида́ти (заки́нути) ву́дку — натяками намагатися з’ясувати що-небудь, робити спробу домогтися чого-небудь, дістати що-небудь. Хитрий Гузир думав, що батько з Америки привіз торбу золота, й закидав вудки, щоб видурити (Чорн., Пісні.., 1958, 78); Змо́тувати ву́дки — спішно зібравшись, іти геть, тікати. — Ну, змотуй вудки, — сказав Штукаренко телефоністу. — А ти, Петренко, станеш внизу біля входу і всіх направлятимеш на берег (Голов., Тополя.., 1965, 342);

Попа́стися (спійма́тися і т. ін.) на ву́дку — піддатися умовлянням, повірити брехливим запевненням кого-небудь; Попуска́ти (попусти́ти) ву́дку — послаблювати вимоги; робити менш жорсткими певні умови. [Шредер:] Грету зловлено міцно. Я просто попустив вудку, і їй здається, ніби вона вільна (Собко, П’єси, 1958, 162); Урва́лася (увірва́лася) ву́дка — втрачено вигідний заробіток, джерело прибутку, пільги і т. ін. Урвалась сучим Соменкам вудка. А то сокирою цюкнув, розколов,поліно, тричі пилкою ширкнув і — давай гроші (Збан., Малин. дзвін, 1958, 76).


СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Вудка, -ки, ж. Уда, удочка. урвалася вудка. Нечѣмъ уже поживиться.

Ілюстрації

Вудка1.jpg Вудка25.jpg Вудка3.jpg