Волонтирь

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Волонтирь, -ря, м. Волонтеръ. Було тут військо волонтирі, то всяких юрбиця людей. Котл. Ен. IV. 56.

Сучасні словники

Той, хто став на військову службу за власним бажанням; доброволець.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 1. — С. 730.

Зовнішні посилання