Вовчуга

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вовчуга, -ги, ж. Раст. a) Geranium pratense L. = Вовчі лапки. ЗЮЗО. І. 124. б) Geranium palustre L. ЗЮЗО. І. 124.

Сучасні словники

Вовчуга — рід рослин родини бобових підродини метеликових, — багаторічних трав, чагарничків і чагарників. Деякі види є злісними бур'янами, здатними зупинити борону при боронуванні. Природно поширені в Європі. У фітотерапії вовчуг використовується для лікування проблем сечового міхура і нирок і як сечогінне.

Біологічна класифікаціяредагувати

Царство: Рослини (Plantae)

Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)

Клада: Покритонасінні (Angiosperms)

Клада: Евдикоти (Eudicots)

Клада: Розиди (Rosids)

Порядок: Бобовоцвіті (Fabales)

Родина: Бобові (Fabaceae)

Триба: Trifolieae

Рід: Вовчуг (Ononis) L.

ВОВЧУГA — рід багаторічних трав’янистих рослин родини бобових . Відомо 70 видів, 6 із них ростуть у країнах СНД та Україні. Офіцинальним є найбільш поширений вид — В. польовий — Ononis arensis L.; нар. назви — бичача трава, шовкова трава. Росте в лісовій та лісостеповій зонах європейської частини СНД, в Україні, на Кавказі, Алтаї. Культивується. Багаторічна трав’яниста рослина з коротким, багатоголовим темно-бурим кореневищем і стрижневим коренем, внизу розгалуженим. Стебла розгалужені, опушені, гілки часто закінчуються колючками. Нижні та середні стеблові листки трійчасті, верхні — прості, листочки овальні з гострозубчастими краями, з обох боків залозистоопушені, пахучі. Характерні великі парні прилистки, широкояйцеподібні, стеблооб’ємні, однакові з черешками, приросли до них. Квітки рожеві по дві на коротких квітконіжках, у пазухах листків утворюють на кінцях стебел і бокових гілок густі колосоподібні суцвіття. Плід — біб, коротший за зубці, широкояйцеподібний, опушений з 2–4 насінинами. Цвіте у червні–серпні. Росте на луках, серед кущів, на берегах річок.

Офіційною сировиною є корені В.п. — Radices Ononidis. Корені викопують восени, швидко відмивають від землі холодною водою, сушать на відкритому повітрі чи в сушарках при температурі 40–45 °С; довгі корені розрізають на шматки.

Корені містять ізофлавоноїди (1,5–2,5%): формононетин, ононін, оногенін, 7-глюкозид оногеніну (онозид), оноспін, трифоліризин, ефірну олію, яка легко осмолюється, дубильні речовини; тритерпеновий спирт оноцерин.


Препарат Флаванобол виявляє анаболітичну дію. Відвар і настойка з коренів В.п. мають сечогінні, кровоспинні, протизапальні, проносні, гіпотензивні, кардіотонічні властивості, підвищують тонус і знижують перистальтику кишечнику. В експерименті виявлено гепатопротекторні властивості фенольних сполук і антиоксидантну та протипухлинну активність екстракту. У медицині призначають при геморої, хронічних запорах, тріщинах заднього проходу, запаленнях сечового міхура і нирок, нирковокам’яній хворобі, при маткових кровотечах різного походження (особливо в клімактеричний період) та при подагрі. Крім цього, використовують для активування дії залоз внутрішньої секреції, поліпшення обміну речовин при фурункульозі й висипах на тілі, радикуліті та епілепсії, а також використовують (зовнішньо) при хворобах шкіри. Забарвлює тканини в різні відтінки жовто-зеленого кольору. Медонос.

У країнах Західної Європи (Болгарія, Угорщина, Словаччина, Німеччина, Швейцарія та ін.) використовують корені В. колючого — O. spinosa L., які є компонентом офіцинальних діуретичних чаїв і галенових препаратів.

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%92%D0%BE%D0%B2%D1%87%D1%83%D0%B3

https://www.pharmencyclopedia.com.ua/article/1781/vovchug