Виварювати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Виварювати, -рюю, -єш, сов. в. виварити, -рю, -риш, гл. Вываривать, выварить. Ви́варив з нього воду. Измучилъ его, истомилъ. Ном. № 2727.

Сучасні словники

Виварювати, юю, юєш, недок., ВИВАРИТИ, рю, риш, док., перех.

  • Варячи що-небудь, добувати, одержувати якісь речовини. Селяни Галичини виварювали сіль, яку збували на місцевому ринку (Історія УРСР, I, 1953, 183); Щоб видобути чистий озокерит, породу виварюють у котлах, причому озокерит спливає (Гірн. пром., 1957, 98); Накопавши всякого отруйного зілля та коріння, вона виварила його, щоб мати під рукою трутизну (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 255).

Виварювати (виварити) воду з кого, кому — те саме, що Варити воду (див. варити). — Я йому виварила воду раз і другий! Тепер мене слухатиме й поважатиме (Нечуй-Левицький, I, 1956, 393); Вона з сльозами на очах розповіла, як за день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила ноги (Степан Чорнобривець, Визвол. земля, 1959, 72).

  • Варячи, очищати від чого-небудь, позбавляти бруду; довго варити в чомусь. На столику.. парував величезний бляшаний самовар відер на десять — у таких самоварах виварюють білизну (Юрій Смолич, V, 1959, 461); Замаслені ганчірки не слід викидати; їх треба виварити в розчині кальцинованої соди (Пересувні кінопроектори, 1959, 225);

// Довго варячи, позбавляти смакових або поживних якостей. Виварити м'ясо.

Виварювати

ВИВА́РЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИ́ВАРИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Варячи що-небудь, добувати, одержувати якісь речовини. Селяни Галичини виварювали сіль, яку збували на місцевому ринку (Іст. УРСР, I, 1953, 183); Щоб видобути чистий озокерит, породу виварюють у котлах, причому озокерит спливає (Гірн. пром., 1957, 98); Накопавши всякого отруйного зілля та коріння, вона виварила його, щоб мати під рукою трутизну (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 255).

◊ Вива́рювати (ви́варити) во́ду з кого, кому — те саме, що Вари́ти во́ду (див. вари́ти). — Я йому виварила воду раз і другий! Тепер мене слухатиме й поважатиме (Н.-Лев., І, 1956, 393); Вона з сльозами на очах розповіла, як за день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила ноги (Чорн., Визвол. земля, 1959, 72).

2. Варячи, очищати від чого-небудь, позбавляти бруду; довго варити в чомусь. На столику.. парував величезний бляшаний самовар відер на десять — у таких самоварах виварюють білизну (Смолич, V, 1959, 461); Замаслені ганчірки не слід викидати; їх треба виварити в розчині кальцинованої соди (Пересувні кінопр., 1959, 225); // Довго варячи, позбавляти смакових або поживних якостей. Виварити м’ясо.

Виварювати несов. - виварювати, сов. - виварити вываривать, выварить виварити воду (з кого) — перен. измучить (кого)

Виварювати

вари́ти (вива́рювати) / ви́варити во́ду з кого, рідше кому. Знущатися з кого-небудь, показуючи свої примхи, вередуючи перед ким-небудь, висуваючи надмірні вимоги або прискіпуючись до когось. — Підпара варив з челяді воду (М. Коцюбинський); — Буде того, що над нашими дідами та батьками знущалися (пани) та з нас воду виварювали... (Панас Мирний); (Сидір Свиридович:) А чи пам’ятаєш, як я тупцяв кругом тебе. Я до неї і звідтіль, і звідсіль, а вона тільки, було, спідню губу копилить. (Євдокія Корніївна:) Що копилила, то копилила, бо знала навіщо. А правда, я тоді таки добре виварила тобі воду, аж був мокрий (І. Нечуй-Левицький); За день роботи на городі пані Тереза так виварила з неї воду, що ледве волочила (Глафіра) ноги (С. Чорнобривець). повива́рювати во́ду (тривалий час). — Грицьку, Бога ти побійся! — крізь сльози почала вона. — Ще трохи знущався ти з нас за життя покійного? Ще мало повиварював води, як жили у тебе?