Верхів’я

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Верхів’я, -в’я, с. 1) Вершина; верхушка дерева. Бог узяв.... рукою того дуба за верхів’я, О. 1862. V. 83. 2) Волоса на головѣ, хохолъ. Мужик попав коваля за верхів’я і давай йому метелиці давати. Грин. І. 109.


Сучасні словники

ВЕРХІВ'Я, я, с. 1. Верхня найвища частина чого-небудь; верх (перев. дерева, гори). Зазолотились і верхів'я дерева (Кв.-Осн., II, 1956, 41); Вдалині здіймалися верхів'я гір (Трубл., III, 1956, 402).

2. чого, перен. Найвища точка розвитку, найвищий ступінь. [Валент:] Юрба плескала не тоді, як справді ставав ти на верхів'ї свого хисту, а як спускався до низин (Л. Укр., III, 1952, 290); Я переконаний, що твоє місце на верхів'ях слави (Мик., II, 1957, 52).

3. Верхня течія річки, а також місцевість, що прилягає до неї. Легкий вітерець прилітає десь із дніпрових верхів'їв (Собко, Стадіон, 1954, 345).

Ілюстрації

Без названия.jpg Без названия (1).jpg +gora+vershina+rassvet+pejzazh+solntce+25431952936.jpg Photoicon.png

Медіа

Див. також

https://ukrainian_explanatory.academic.ru/16455/%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2%27%D1%8F

https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B2%D0%B5%D1%80%D1%85%D1%96%D0%B2%27%D1%8F

Джерела та література

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Зовнішні посилання