Верзти

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Верзти, -зу, -зеш, гл. Говорить вздоръ, болтать, плести, пустомелить. Великий крик всі підняли і всяку всячину верзли. Котл. Ен. Стара собако, де б молиться, верзеш тут погань. Шевч. 159. Іван Уласович і не слуха, що вона йому верзе. Стор. І. 208.


Сучасні словники

1. Говорити нісенітницю, дурницю;

2. Вести пусті балачки. Таке верзе, що й купи не держиться (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 183);

А парубки копиці клали, Та, знай, на сонце позирали, Та нісенітницю верзли (Тарас Шевченко, II, 1953, 186); 

Коли здається, що мої співбесідники верзуть єресь, я кажу їм це в очі (Юрій Шовкопляс, Інженери, 1956, 205).

Ілюстрації

Depositphotos 200207316-stock-photo-stop-boiling-my-brain-with.jpg FBF18DC68836CC27A1698ED56C9AD8FFB3A13C43F09526D5AA-pimgpsh fullsize distr-723x334.jpg Screen-Shot-2016-08-23-at-6.31.32-AM-1rk6nkthqqy26sekswdjmrwcppjbfxfxb9804b1iqu0c.png Deti.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання