Вдовування
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 15:34, 30 жовтня 2018; Aobezpiatchuk.ij18 (обговорення • внесок)
ВДОВУВА́ННЯ (УДОВУВА́ННЯ), я, сер. Стан за значенням вдовувати. Йому уявилась матір, з кошиком і заступом у руках, підперезана фартушком, бліда, зістарена не так роками, як своїм трудним вдовуванням (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 193). ВДОВУВА́ТИ (УДОВУВА́ТИ), ую, уєш, недок. Бути, жити вдовою, вдівцем. Живе вона сама собі, вдовуючи, і хлопчик у неї (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 518).
