Вандрівець
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 17:05, 15 жовтня 2018; Aymorokhovets.fpmv18 (обговорення • внесок)
Вандрівець, -вця, м. = Мандрівець. Желех.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ВАНДРІВЕЦЬ, -вця,чол. Той, хто мандрує; подорожній, подорожанин.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
ВАНДРІ́ВЕЦЬ, вця, ч., діал. Мандрівець. Барани з полонин дадуть нам [опришкам] печені.., А грошей достарчать вандрівців кишені (Пісні та романси.., II, 1956, 68).
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980.
