Валятися

Валятися, -ляюся, -єшся, гл. 1) Падать, валиться. Пішла мати тиняючись, по під тином валяючись. Макс. 2) Валяться. Ой не дурно моїх братів китиці по шляху валяються. АД. І. Валяється, як свиня в барлозі. Ном. № 11344. 2) Пачкаться. Валятися у глину. Коло чого ходиш, тим і валяєшся.

валятися

Сучасні словники

СЛОВАРЬ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКO

Валятися, -ляюся, -єшся, гл. 1) Падать, валиться. Пішла мати тиняючись, по під тином валяючись. Макс. 2) Валяться. Ой не дурно моїх братів китиці по шляху валяються. АД. І. Валяється, як свиня в барлозі. Ном. № 11344. 2) Пачкаться. Валятися у глину. Коло чого ходиш, тим і валяєшся.

СЛОВОПЕДІЯ Універсальний словник-енциклопедія

ВАЛЯТИСЯ

валя́тися під нога́ми. Бути легко доступним, таким, що не потребує пошуків. Так, його (В. Малика) романам справді пощастило на сюжети, які валялися під ногами, та тільки він їх відкрив, і то ще невідомо, кому поталанило — історії з її сюжетами чи авторові (З газети).

і (ще й) кіт не валя́вся у кого. Хто-небудь ще нічого не робив. Он люди вже городи копають та орють, а в нас ще й кіт не валявся...— бубоніла стара Кухтиха (А. Іщук).

на доро́зі (на ву́лиці, на смі́тті́ і т. ін.) не валя́ється. Має неабияку вартість, позитивні якості, високо цінується і становить рідкість. — Не гребуй, дитинко, не гребуй, коли випадає, бо такі на дорозі не валяються, такого швидко підхопить яка-небудь вертихвістка з червоними нігтями (О. Гончар); — Пошукай, Омеляне, собі такого робітника в місті або на цукроварні.— Чортзна-що — скоро знайдеш, а такі, як Волошин, на вулиці не валяються... (М. Стельмах); // Може стати в пригоді, бути потрібним для чого-небудь. Радився з сусідою, яку частку левадки відписати мені, а яку моєму братові. Воно хоч і по чверть десятини, а все-таки на вулиці не валяється (П. Панч); А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків (свататись) (М. Стельмах). по доро́зі не валя́ється. Розум, молодче, по дорозі не валяється (Леся Українка).

У нога́х ла́зити (по́взати, валя́тися і т. ін.) у кого, чиїх, перед ким і без додатка, зневажл. Дуже принижуватися перед ким-небудь, просячи щось або дякуючи за щось. — Допоможи він (батько) мені крихту, каплю… і я б тепер багач на всю губу був. І не приходилося б у чужих людей в ногах лазити, чужих прохати… (Панас Мирний); (Зінька:) Перед ким я скорилася, жебрала, у ногах лазила? — Перед катом своїм… (М. Кропивницький); Він ось.. повинен у ногах лазити та дякувати, що подушне все до копієчки заплатив (Панас Мирний); (Степан:) Не жінка то, котра в ногах повза без провини, не подружжя вона (М. Кропивницький); Смерті він боявся, Енея у ногах валявся. Просив живцем в неволю взять (І. Котляревський).

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАЛЯТИСЯ, яюся, яєшся, недок.

1. Довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись. Не ніживсь я зроду у неньки колін, В постелі впівдня не валявся (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 88); Жінки [у неділю] валялися по садках на ряднах (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 174); // Лежати хворим. — А як лежала у нас, як та колода, три тижні валялася... хто за тобою ходив? (Панас Мирний, III, 1954, 28); Вчора цілий день валялась в такому стані, а сьогодні вже маюся ліпше, хоч іще не зовсім добре (Леся Українка, V, 1956, 245); // Лежати, не знаходячи застосування, дальшого руху (про предмет). — Не хочу, — каже [прокурор], — щоб діло валялося; підпишу, от йому і кінець! (Квітка-Основ'яненко, II, 1956, 178); — У вас, чорноризців, гроші валяються в скринях без всякої користі (Нечуй-Левицький, III, 1956, 383).

2. Лежати не на місці, недбало кинутим. Бричка стоїть надворі, а коло неї валяються шори (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 58); На підлозі валялися подерті подушки, розбиті портрети, книжки, череп'я з посуду (Юрій Яновський, II, 1954, 35); // Лежати на землі, на підлозі (внаслідок сп'яніння або знесилення, відсутності притулку і т. ін.). Дивився [шинкар], як п'яні мужики валялись під його шинком (Нечуй-Левицький, II, 1956, 369); [Микита:] І так вже я чотири роки, як той пес голодний валявся попід чужими тинами (Марко Кропивницький, I, 1958, 114); Валяються [мужики] тижнями на пристані, доки в торбі харчів стане (Андрій Головко, II, 1957, 218); // Лежати не прибраним кудись. Тута ж валявсь пом'ятий явір, збита різучка-трава (Панас Мирний, IV, 1955, 12); Сотні тисяч трупів гнили в землі, валялись непохованими в лісах і болотах, по занедбаних полях і згарищах (Олександр Довженко, III, 1960, 78). ♦ Не валяється на (по) дорозі (на вулиці, на смітті і т. ін.) — просто і легко або задарма не добудеш. — Розум, молодче, по дорозі не валяється (Леся Українка, III, 1952, 482); А волики на смітті теж не валяються, та й вирішив піти на хутір до Сердюків [свататись] (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 63).

3. рідко. Те саме, що валитися 1. * Образно. Вітри гули, як навіжені, то падали в море, сторч перекидались, валялись на скелі (Нечуй-Левицький, IV, 1956, 14).

4. Забруднюватися. Коло чого ходиш, тим і валяєшся (Словник Грінченка).

«Словники України on-line»

валя́тися – дієслово недоконаного виду

                            Інфінітив     
                         валя́тися, валя́тись
 	         однина	                      множина
                           Наказовий спосіб
1 особа	 валя́ймося, валя́ймось
2 особа	 валя́йся, валя́йсь	    валя́йтеся, валя́йтесь
                           МАЙБУТНІЙ ЧАС
1 особа	 валя́тимуся, валя́тимусь	    валя́тимемося, валя́тимемось, валя́тимемся
2 особа	 валя́тимешся	            валя́тиметеся, валя́тиметесь
3 особа	 валя́тиметься	            валя́тимуться
                          ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС 
1 особа	валя́юся, валя́юсь	    валя́ємося, валя́ємось, валя́ємся
2 особа	валя́єшся	            валя́єтеся, валя́єтесь
3 особа	валя́ється	            валя́ються

                          Дієприслівник
                           валя́ючись
                          МИНУЛИЙ ЧАС

чол. р. валя́вся, валя́всь

жін. р. валя́лася, валя́лась валя́лися, валя́лись

сер. р. валя́лося, валя́лось

                         Дієприслівник
                           валя́вшись

[1]

валятися дієслово недоконаного виду

Орфоепічний словник української мови

валятися -я/юся, -я/єшся, недок. 1) Довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись. || Лежати хворим. || Лежати, не знаходячи застосування, дальшого руху (про предмет). 2) Лежати не на місці, недбало кинутим. || Лежати на землі, на підлозі (внаслідок сп'яніння чи знесилення, відсутності притулку і т. ін.). || Лежати не прибраним кудись. 3) рідко. Те саме, що валитися 1). 4) Забруднюватися.

Матеріал з Вікісловника

Морфологічні та синтаксичні властивості

Дієслово. Відповідне дієслово доконаного виду — ?

Корінь: -- Значення недок. довго лежати, нічого не роблячи, нічим не займаючись лежати хворим лежати, не знаходячи застосування, дальшого руху (про предмет) лежати не на місці, недбало кинутим лежати на землі, на підлозі (внаслідок сп'яніння чи знесилення, відсутності притулку і т. ін.) лежати не прибраним кудись рідк. те саме, що валитися 1 забруднюватися

РІДНА МОВА

ВАЛЯТИСЯ валяться

Онлайн словник українських рим

Рими до слова "валятися"

благословлятися боятися в'являтися

відбавлятися відборонятися відвіятися

відганятися відговорятися відділятися

віддалятися відживлятися відкашлятися

відкланятися відклонятися відкріплятися

відкуплятися відлаятися відмінятися

відмірятися відмовлятися відновлятися

Іноземні словники

Російсько-українські словники

Вали́ться – вали́тися, валя́тися, па́дати. • Всё у меня из рук ва́лится – все мені́ з рук па́дає, нічо́му ра́ди не мо́жу да́ти, ніщо́ в ме́не рук не держи́ться. • На бедного Макара шишки ва́лятся – на похи́ле де́рево й ко́зи ска́чуть. Валя́ться, ва́ливаться – валя́тися, кача́тися, (о постели) виле́жуватися, вика́чуватися, кача́тися, п’я́вчитися, (о животном в грязи) барложи́тися, ковба́нитися. Зама́рываться, замара́ться – 1) (пачкаться) валя́тися, зава́лятися чим, у що, зама́зуватися, зама́затися, зама́щуватися, замасти́тися чим, убира́тися, убра́тися, ума́зуватися, ума́затися, упаску́джуватися, упаску́дитися у що, забру́днюватися, забрудни́тися, запацьо́рюватися, запацьо́ритися; (грязью, и т. п.) багни́тися, заба́гнюватися, забагни́тися чим; (в испражнения) уробля́тися, уроби́тися в що; срвн. Запа́чкаться, Зама́заться. [Ко́ло чо́го хо́диш, тим і валя́єшся (Сл. Гр.). Валя́тися у гли́ну (Сл. Гр.). Він у кре́йду вбра́вся (Звин.) Ну, й запацьо́рився ти, хло́пче, як порося́ (Вовч. п.)]; 2) за[ви]кре́слюватися, за[ви́]кре́слитися, за[ви]ма́зуватися, за[ви́]ма́затися; бу́ти закре́сленим, за[ви́]ма́заним; 3) каля́тися, закаля́тися, плями́тися, заплями́тися. Мара́ться, ма́рываться – 1) (пачкаться) ма́затися, масти́тися, брудни́тися, бру́ди́тися, каля́тися, валя́тися, багни́тися, яло́зитися, смальцюва́тися, ля́патися, му́рзатися, заму́рзуватися. • Светлые платья быстро -ются – я́сні су́кні шви́дко ма́жуться, бру́дня́ться; 2) (скверниться) каля́тися, пога́нитися, мерзе́нитися, плямува́тися, плями́тися, паску́дитися. [Чи мені́ тре́ба мерзе́нитися? На́що мені́ сей кло́піт (Звягельщ.)]. • Не возьмусь я за это, не хочу -ться – не візьму́сь я за це, не хо́чу пога́нитися (паску́дитися, мерзе́нитися); 3) (о бумагомарании, плохом сочинительстве и т. п.) ма́затися, ля́патися, ба́згратися; 4) (зачёркиваться) черка́тися, вима́зуватися, викре́слюватися; 5) каля́тися, випорожня́тися; срв. Испражня́ться. Па́чкаться – паску́дитися, каля́тися, валя́тися, ма́затися чим; му́рзатися, багни́тися; таля́патися, ба́братися, ба́блятися в чо́му; яло́зитися, шмарува́тися чим; борошни́тися, убіля́тися в що. Оттенки см. Па́чкать; (переносно) паску́дитися, пога́нитися чим, з ким. [Я не хо́чу з тобо́ю пога́нитися].

Грязь – болото, грязь, грязюка, грязиво, грязота, кал, калило, каля, калюка, (топкая, жидкая) твань, тванюка, багно, багнюка, (нечистота) бруд, бруднота, не́чисть:

• валяться в грязи (разг.) – валятися в багні (в болоті); барложитися (ковбанитися, бабратися) [в багні, у болоті]; • втоптать в грязь кого, смешать с грязью кого – закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; в багно втоптати (топтати) кого; з болотом (з гряззю) змішати кого; упослідити (упосліднити, спаплюжити, обмовити) кого; • вылезти из грязи – вибабратися; • грязь не сало: высохнет и отстало – грязь (болото) не сало: помни — й відстало (Пр.); • грязь давняя на теле – леп, туриця; • грязь, замёрзшая или присохшая комками на дороге – груддя, грудки, колоть (р. -ти), (реже) струпаки, храпа; • грязь на голове у малых детей – тімениця (тіменюхи); • грязь (потная) на теле – леп; • грязь от неопрятности (нечистота) – бруд, бруднота, брудота, нечисть (р. -сти). нехар (р. -ри); • запачканный грязью – заболочений, закаляний; • затоптать в грязь кого (разг.) – закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; у багно (у грязь) утоптати кого; упослідити (спаплюжити) кого; • из грязи в князи – з грязі в князі (Пр.); • лечиться грязями – лікуватися грязями; • месить грязь (разг.) – брьохатися (тьопатися, шелепати); чалапати (братися) по грязюці; грузити що; • наряди свинью в серьги, а она все в грязь пойдёт – свиню чеши й мий, а вона все в болото полізе (Пр.); свиня, коли в болоті, мовить, що в злоті (Пр.); • не ударить лицом в грязь – гідно (з честю) триматися; відстояти честь свою; не осоромитися; не дати собі в кашу наплювати; (иногда разг.) і на слизькому не посковзнутися; зробити як слід (як треба, як належить, як годиться); • он с грязи пенки снимает – скнара (скупердяга); він із сироватки сметанку збирає; він і в старця копійку відніме (відбере); • растоптать, размесить грязь – розгрузити (болото); (вокруг чего) обгрузити що; • сей овёс в грязь — будешь князь – овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору (Пр.); кинь ячмінь у болото, убере тебе в злото (Пр.). [Закаляють тебе болотом, як зрадницю їх кастових традицій (Коцюб.). Як угнівається, то знічев’я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки (М. Вовч.)].

Валять, см. Валить, -ться – 1) (в грязи, пыли) валя́тися, -ля́юся, -ля́єшся, кача́тися, -ча́юся, -ча́єшся; 2) (в постели) виле́жуватися, -жуюся, -жуєшся. Обрушать, обрушить – 1) (бросать, обваливать) валя́ти, -ля́ю, -ля́єш, повали́ти, -лю́, -лиш, зава́лювати, -люю, -люєш, завали́ти, -лю́, -лиш; 2) (гнев на кого) окоши́ти, -шу́, -ши́ш (на ко́му); -ся – 1) валя́тися, -ля́юся, -ля́єшся. завали́тися, -лю́ся, -лишся; 2) окоши́тися; (наброситься) вда́рити (на ко́го).

Валяться • Валяться в грязи (о животных) – барложитися (ковбанитися). [Барложиться, як свиня в солоді. Пр.] • Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому. [Бачили, як він плазував перед Харитоненком? Гордієнко.] • Валяться в постели – вилежуватися; викачуватися (качатися); (жарт.) кабанувати. [Виспався, та не вилежався. Номис.] Грязь • Валяться в грязи (разг.) – валятися в багні (в болоті); барложитися (ковбанитися) [в багні, у болоті]. • Втоптать в грязь кого, смешать с грязью кого – закаляти (закидати, обкидати) болотом (багном) кого; в багно (в)топтати кого; з болотом (з гряззю) змішати кого; упослід(н)ити (спаплюжити, обмовити) кого. [Як угнівається, то знічев’я людину не те що упосліднить, а й занапастить навіки. Вовчок.] • Грязь не сало: высохнет и отстало – грязь (болото) не сало: помни — й відстало. Пр. • Месить грязь (разг.) – брьохатися (тьопатися, шелепати); чалапати (братися) по грязюці; грузити що. [Кіньми двора та й не грузіте. Н. п.] • Наряди свинью в серьги, а она все в грязь пойдёт – свиню чеши й мий, а вона все в болото полізе. Пр. Свиня, коли в болоті, мовить, що в злоті. Пр. • Не ударить лицом в грязь – гідно (з честю) триматися; відстояти честь свою; не осоромитися; не дати собі в кашу наплювати; (іноді розм.) і на слизькому не посковзнутися; зробити як слід (як треба, як належить, як годиться). • Он с грязи пенки снимает – скнара (скупердяга); він із сироватки сметанку збирає; він і в старця копійку відніме (відбере). • Сей овёс в грязь — будешь князь – овес каже: сій мене в грязь — буду я князь, а ячмінь каже: сій мене в болото — буду золото, а гречка каже: сій мене хоч і в воду, аби впору. Пр. Кинь ячмінь у болото, убере тебе в злото. Пр. Кататься • Кататься, как сыр в масле (разг.) – як сир у маслі купається; плаває, як вареник у маслі; розкошує; купається в розкошах; кохається у добрі. • Кататься со смеху (фам.) – [Аж] качатися (рвати боки, кишки) зо (від) сміху; качатися (заходитися, лягати, розлягатися, валятися) зо (від) сміху; сміятися, аж за (в) боки братися. • Любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати — люби й саночки возити. Пр. Любиш яблучко, люби й оскомочку. Пр. Любиш горішки, люби і насмішки. Пр. Любиш поганяти, люби й коня годувати. Пр. Любиш узяток, люби й даток. Пр. Чужий чуб скубши, треба й свого наставити. Пр. Не терши, не мнявши, не їсти калачів. Пр. Нога • Баба-яга костяная нога – баба-яга костяна нога; баба-яга, нога-костюга. • Бежать, побежать со всех ног (разг.) – бігти, побігти щодуху [в тілі] (що є духу, скільки духу, що ноги несуть, несли); бігти, побігти чимдуж (щосили, з усієї сили). • Без задних ног остаться (разг.) – ніг під собою не чути; ледве на ногах стояти. • Бросаться, броситься кому в ноги – кидатися, кинутися кому до ніг (в ноги, під ноги); падати, упасти кому до ніг (в ноги, під ноги); (образн.) опукою в ноги кому кинутися (впасти). • Быть весь день на ногах – бути цілий (увесь) день на ногах; цілий (увесь) день не сідати (не присідати). • Быть на дружеской, на короткой ноге с кем (разг.) – бути у дружніх (у близьких) взаєминах (стосунках) з ким; бути на короткій (бли́зькій) стопі́ • Быть на равной ноге с кем – бути як рівний з рівним з ким; бути рівнею з ким. • Валить с ног – валити з ніг. • Валиться, падать с ног – на ногах не стояти; валитися, падати (з ніг). • Валяться в ногах у кого (разг.) – валятися в ногах у кого; плазувати перед ким; стелитися під ноги кому. • Вертеться, путаться под ногами у кого – плутатися під ногами в кого. • В ногах правды нет (разг.) – у ногах нема(є) правди; за постій грошей не платять; сідайте. • Вооружённый с головы до ног – озброєний від голови до п’ят (до ніг). • Вскочить на ноги – схопитися (зірватися) на ноги; зірватися (схопитися) на рівні (ноги). • Встать с левой (не с той) ноги (разг.) – встати лівою ногою (на ліву ногу); встати не тією ногою (не на ту ногу); бути в лихому (у злому, у поганому) настрої (гуморі). • Давай бог ноги (разг.) – ноги на плечі (за пояс); у ноги; ходу (хода); навтіки (навтікача); дати ногам знати. • Держать свой дом на приличной ноге – тримати (держати) свою господу на пристойній стопі (на пристойній лінії, як у [добрих] людей, як порядним людям годиться). • Едва, с трудом держаться на ногах – ледве (усилу, силу-всилу) на ногах триматися (стояти); (образн. розм.) мало від вітру не валитися. • Еле (едва, насилу) ноги волочить, таскать (разг.) – насилу (всилу, насилу, ледве) ноги тягти (волокти); ледве тягтися (волоктися); (образн. розм.) волочити (тягти) ноги, мов колоди. • Еле (едва) ноги унести откуда (разг.) – ледве ноги винести звідки; ледве втекти звідки. • Еле ноги передвигает кто – ледве (насилу) ноги пересуває (переставляє) хто; ледве (насилу) ногами соває (ворушить) хто. • Жить на широкую (на большую, на барскую) ногу – жити на всю губу (по-панському, на широку стопу, у розкошах); широко жити; розкошувати (панувати). • За глупой головой и ногам непокой – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. За дурною (за лихою) головою і (та й) ногам лихо (біда). Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. • Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами в кого. • Идти в ногу с эпохой – іти в ногу з добою (з часом); іти з духом часу; потрапляти добі (часові). • Идти нога в ногу – іти (ступати) нога в ногу; іти (ступати) ступінь у ступінь; іти в лад; тримати (рівний) крок. • Идти нога за ногу (разг.) – іти нога за ногою (поза ногу); іти тихою (повільною) ходою; іти помалу-малу (тихо); тільки що ступати; ледве дибати; плентатися (плуганитися, тарганитися). • Кланяться в ноги кому (перен.) – кланятися (уклонятися) в ноги (до ніг) кому; кланятися аж до землі кому. • К ноге! (воен.) – до ноги! • Куда ноги понесут – куди ноги понесуть; навмання. • Левой ногой сделать что – спартачити (скапарити) що; зробити що абияк (на швидку руку, нашвидкуруч). • Лёгкий (лёгок) на ногу (на ноги) – швидкий (прудкий, легкий) на ноги; швидкий (моторний). • На ногах не стоит, едва стоит кто – на ногах не стоїть (не встоїть), ледве стоїть хто. • На ногах перенести болезнь – на ногах перебути хворобу; переходити хворобу. • На свои ноги становиться – свого хліба шукати. • Не знает, на какую ногу стать – не знає, на котру (на яку) ступити (ступнути). • Не слыша ног (бежать, мчаться…) – не чуючи ніг (бігти, мчати…). • Ни ногой к кому, куда – ні ногою((а)нікроку) до кого, куди. • Ногами вниз (к земле) – ногами вниз (до землі, додолу); долініж. • Ноги подкосились у кого – ноги підломилися (підтялися, помліли) в кого, кому. • Ноги чьей не будет у кого, где – ноги чиєї не буде в кого, де; нога чия не ступить до кого, куди. • Нужен (нужна, нужно) как собаке пятая нога – треба як п’ятого колеса до воза; потрібний (потрібна, потрібне) як собаці п’ята нога; як п’ятої ноги собаці; потрібний (потрібна, потрібне) як діра в мості (як торішній сніг); треба як болячка на лоб. • Обойми ногами (стоять на чём) – обома ногами; обоніж. • Одна нога здесь, [а] другая там – одна нога тут, друга там; (рідше) на одній нозі. [Бігай на одній нозі. Пр.] • Отбиваться от чего руками и ногами – відбиватися від чого руками й ногами; опинатися (огинатися) [щосили] проти чого. • Падать (устар. пасть) к ногам, в ноги кому; упасть в ноги кому – падати, упадати, упасти до ніг (у ноги) кому; припадати, припасти кому до ніг. • Переступать, переминаться с ноги на ногу – переступати з ноги на ногу (з однієї на другу); тупцюватися (тупцятися, топтатися). • Поджав ноги – підібгавши (підгорнувши) ноги; скулиніж. • Поднять (поставить) кого на ноги (перен.) – звести (поставити, зняти, зіп’ясти) кого на ноги; довести до розуму (до пуття) кого. • Подставлять, подставить ногу кому – підставляти, підставити ногу кому; підчеплювати, підчепити кого; (образн.) підставляти, підставити стільчика кому; укинути гадючку кому. • Пока ноги носят – поки (доки) ноги носять (ходять). [А ще будемо робити вкупі, поки ноги носять… Барвінок.] • Попирать, попрать ногами что (перен.) – топтати, стоптати, потоптати [ногами] що; топтати (підтоптувати), підтоптати під ноги що; нехтувати, знехтувати (зневажати, зневажити) що; ламати, зламати що. • Почва уходит из-под ног у кого – земля (ґрунт) усувається (зникає, іноді вислизає) з-під ніг кому, у кого; грунт западається під ногами чиїми. • Почву теряет под ногами кто – ґрунт утрачає під ногами хто; ґрунт вислизає з-під ніг кому, у кого. • Протянуть ноги (перен. разг.) – простягти (випростати) ноги; простягатися (випростатися); (зниж. емоц.) задерти ноги; дуба дати (врізати); ґиґнути (опрягтися, освіжитися, перекинутися). • Руками и ногами, с руками и с ногами; с руками, ногами (разг.) – руками й ногами; [з] руками й [з] ногами. • [Сам] чёрт ногу сломит где-либо – [Сам] чорт спіткнеться (ногу зламає) на чому, де. • Сапоги, ботинки… по ноге, не по ноге – чоботи, черевики… до ноги, не до ноги (об нозі, не об нозі). • Сбивать, сбить с ног кого – збивати, збити (валити, звалити) з ніг кого. • Сбиться с ног – збитися з ніг; ледве стояти на ногах; (іноді) відбігати ноги. • Сбиться с ноги – ступнути не в ногу; не тією ногою ступнути. • Слетать на одной ноге куда» к кому – полетіти (іноді злітати) на одній нозі куди, до кого. • С ног до головы – від потилиці до п’ят; (з) голови до п’ят (до ніг). • Ставить, поставить на ноги кого (перен.) – ставити, поставити на ноги кого; (іноді) на хліб настановити кого. • Становиться, стать, вставать, встать, подниматься, подняться на задние ноги – ставати, стати (спинатися, сп’ястися, зводитися, звестися, здійматися, знятися, про багатьох поставати, поспинатися, позводитися, поздійматися) на задні ноги; ставати, стати (про багатьох поставати) цапа (цапки, ставма, дуба, дубки, гопки). • Становиться, стать (подниматься, подняться) на ноги (перен.) – ставати, стати на [власні] ноги; зводитися, звестися (здійматися, знятися, спинатися, сп’ястися, зіп’ястися) на ноги; (розм.) оклигати, оклигати; на стану стати. [Гнат став на ноги, зробився хазяїном. Коцюбинський.] • Стать на дружескую (короткую) ногу с кем – стати на дружній (на близькій, на короткій) стопі з ким; зайти в близькі взаємини (стосунки) з ким; заприязнитися (заприятелювати, потоваришувати, здружитися, про жінок також заподругувати) з ким; (фам.) запанібрататися з ким; (діал.) засябрувати з ким. • Стоять на [своих] ногах; стоять на ногах крепко (прочно) – Стояти на [своїх] ногах; стояти на ногах міцно (твердо, певно); (образн.) як дуб стояти. • [Стоять] одной ногой в могиле (в гробу); одна нога в могиле (в гробу) – стояти одною ногою над гробом (у гробі, у домовині); бути одною ногою у труні (в домовині); на далекій (на великій) путі стояти; на вмерті бути; час не довгий чи й; до гробу недалеко кому; не довго вже гуляти по світу кому; не довго вже ряст топтати кому; три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто. • Ходить, переваливаясь с ноги на ногу – ходити, перехиляючись з боку на бік; ходити, вихитуючись [з боку на бік]; ходити перевальцем (перехильцем); переваги-ваги ходити; коливати з ноги на ногу; (образн. жарт.) ходити качиною ходою. • Хромать на обе ноги – на обидві ноги (обома ногами, обініж) кульгати (шкандибати, шкутильгати). • Чего моя (твоя…) [левая] нога хочет – що хочу, те й роблю (що хочеш, те й робиш…); роблю, що мені (робиш, що тобі…) захочеться (забагнеться, заманеться). • Чтобы ноги чьей не было у кого, где – щоб чия нога не була в кого, де.

Валя́тися – валяться.

Валя́тися, -ля́юся, -єшся, гл. 1) Падать, валиться. Пішла мати тиняючись, по під тином валяючись. Макс. 2) Валяться. Ой не дурно моїх братів китиці по шляху валяються. АД. І. Валяється, як свиня в барлозі. Ном. № 11344. 2) Пачкаться. Валятися у глину. Коло чого ходиш, тим і валяєшся.

Бревно́ = (товсте і кругле) — коло́да, дуб, дубо́к, (обтесане з чотирьох боків) — брус, ба́лка, (коротке) — оцу́пок, оцу́палок, (тонке, кругле) — кругля́к, (для повертання вітряка) — стріла́ (в колодязному зрубі) — ця́мрина, (під стелею) — сво́лок, (в будовлї для звязку) — още́пина, (попере́чна) — ба́нта, ба́нтина, (для перехода через річку) — кла́дка, (на стріху) — приту́га. — Лежить, як колода, як брус. н. пр. — Не дай спати ходячому, серцем замірати і гнилою колодою у багнї валятись. К. Ш. — Цямрину в колодязь опустити. Ган. Барв. — Ой у полі річка, через річку кладка. н. п. — Въ чужо́мъ глазу́ сучо́къ ви́дитъ, въ свое́мъ не примѣча́етъ и бревна́ = чуже́ під лїсом ба́чить, а свого́ й під но́сом не добача́є. н. пр.

Ілюстрації

[photo.i.ua]

[tmogylenets.blogspot.com]

[artcollection-marina.blogspot.com]

[aroundnature.ru]