Вайлуватий

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Вайлуватий, -а, -е. Неповоротливый, неловкій, угловатый. І в кого цей хлопець удався такий вайлуватий? У нас у роду наче й не було таких. Харьк.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ВАЙЛУВА́ТИЙ, а, е. Незграбний, неповороткий, повільний у рухах. Він мовчазний, вайлуватий і ходить завжди насуплений (Юрій Збанацький, Мор. чайка, 1959, 134); Люда, як дика коза, легко спустилася з урвища, і Терень, вайлуватий, як ведмідь, ледве встигав за нею (Олесь Донченко, I, 1956, 526)

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання