Важниця

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Важниця, -ці, ж. 1) Подставка, подставляемая подъ шесть (ваговий дрюк) для поднятія воза, чтобы подмазать колеса. Рудч. Чп. 246. Чуб. VII. 404. Стеле чумак собі постілоньку, зелену травицю, а в голови замість подушечки кленчасту важницю. Нп. 2) Торговые вѣсы на базарѣ; вѣсы. Рудч. Чп. 246. О, зваж мене на праведній важниці. К. Іов. 66.

Важниця, -ці, ж. Важность, важная особа, дѣло. А що він за (або: от яка, не велика) важниця. Ном. № 5542. {{subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=Інститут філології}}