Відмінності між версіями «Білило»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Створена сторінка: '''Білило, -ля,''' ''с.'' 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. ''Та й купили білила.... д...)
 
 
Рядок 2: Рядок 2:
  
 
[[Категорія:Бі]]
 
[[Категорія:Бі]]
 +
==Сучасні словники==
 +
===[http://sum.in.ua/s/bilylo Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
'''БІЛИ́ЛО''', а, сер.
 +
1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. Рами цинковим білилом Артем красив (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Раніше [карбонат свинцю] широко застосовувався для виготовлення білої олійної фарби.., відомої під назвою свинцевих білил (Загальна хімія, 1955, 578).
 +
 +
2. розм. Картина, написана білилом. Сепія й китайське білило «Серед товаришів» [Т. Шевченка] довгий час ототожнювалась з сепією «Тріо», але це зовсім різні твори (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 346).
 +
 +
3. тільки мн. білила, ил. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. [Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне (Леся Українка, III, 1952, 349); Білила на лиці ще мертвили шкіру, надаючи йому страшного вигляду (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 389).
 +
 +
===[http://slovopedia.org.ua/35/53393/42703.html Орфографічний словник української мови]===
 +
біли́ло  іменник середнього роду
 +
 +
===[http://slovopedia.org.ua/47/53393/304208.html Українсько-російський словник]===
 +
 +
'''БІЛИЛО'''
 +
 +
белила
 +
 +
==Ілюстрації==
 +
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"
 +
|- valign="top"
 +
|style="width:20%; padding-top:1em;"|
 +
https://ua.all.biz/img/ua/catalog/64467.jpeg
 +
http://lh6.ggpht.com/_FP9AXc5yaBA/R9I_DHVfGTI/AAAAAAAAAmU/hKCuqf1Snf4/s800/1025.jpg
 +
http://files.ub.ua/ist/?action=3&w=230&h=230&f=/goods/goods-photos/237/12601_87065739_w200_h200_bc3002-17954669.jpg
 +
|}
 +
 +
==Див. також==
 +
[https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%91%D1%96%D0%BB%D0%B8%D0%BB%D0%B0 Білила]
 +
 +
==Зовнішні посилання==
 +
===[http://slovopedia.org.ua/ Словопедія]===
 +
===[http://sum.in.ua/ Академічний тлумачний словник (1970—1980)]===
 +
 +
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет права та міжнародних відносин]]
 +
[[Категорія:Слова 2016 року]]
 +
[[Категорія:Ві]]

Поточна версія на 22:22, 24 жовтня 2017

Білило, -ля, с. 1) Бѣлая краска, все чѣмъ можно бѣлить, убѣлять. Та й купили білила.... дідам бороди білити. Грин. ІІІ. 95. Дівкам чорнило, парубкам білило. АД. І. 39. 2) = І. Біль 1? Ой десь же ти, дівчинонько, з китаєчки звита, що ти мене задержала з вечора до світа. «Ой з китайки, не з китайки, з білого білила». Мет. 45. Ум. Білилечко. Чуб. IV. 70.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БІЛИ́ЛО, а, сер. 1. Біла мінеральна фарба, яка не розчиняється у воді. Рами цинковим білилом Артем красив (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 34); Раніше [карбонат свинцю] широко застосовувався для виготовлення білої олійної фарби.., відомої під назвою свинцевих білил (Загальна хімія, 1955, 578).

2. розм. Картина, написана білилом. Сепія й китайське білило «Серед товаришів» [Т. Шевченка] довгий час ототожнювалась з сепією «Тріо», але це зовсім різні твори (Життя і творчість Т. Г. Шевченка, 1959, 346).

3. тільки мн. білила, ил. Біла речовина, що застосовується як косметичний засіб для фарбування обличчя. [Анна:] Як хочеш, я білил тобі позичу, бо в тебе навіть і чоло червоне (Леся Українка, III, 1952, 349); Білила на лиці ще мертвили шкіру, надаючи йому страшного вигляду (Олександр Ільченко, Серце жде, 1939, 389).

Орфографічний словник української мови

біли́ло іменник середнього роду

Українсько-російський словник

БІЛИЛО

белила

Ілюстрації

64467.jpeg 1025.jpg 12601_87065739_w200_h200_bc3002-17954669.jpg

Див. також

Білила

Зовнішні посилання

Словопедія

Академічний тлумачний словник (1970—1980)