Відмінності між версіями «Бідкатися»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(Створена сторінка: '''Бідкатися, -каюся, -єшся,''' ''гл.'' 1) Бѣдствовать, горевать. ''Нехай, коли досі бідкались, нех...) |
|||
| Рядок 1: | Рядок 1: | ||
| + | ==Cловник Грінченка== | ||
'''Бідкатися, -каюся, -єшся,''' ''гл.'' 1) Бѣдствовать, горевать. ''Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе.'' Кв. ''Бідкається тепер з волами в таку лиху годину.'' Черк. у. ''Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись.'' МВ. II. 7. ''Ніколи чужим лихом бідкатись.'' МВ. І. 47. 2) '''— чим.''' Нуждаться въ чемъ. ''Козаки бідкаються пасовищами.'' К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. ''Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано?'' Полт. ''Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.'' Левиц. Пов. 171. | '''Бідкатися, -каюся, -єшся,''' ''гл.'' 1) Бѣдствовать, горевать. ''Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе.'' Кв. ''Бідкається тепер з волами в таку лиху годину.'' Черк. у. ''Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись.'' МВ. II. 7. ''Ніколи чужим лихом бідкатись.'' МВ. І. 47. 2) '''— чим.''' Нуждаться въ чемъ. ''Козаки бідкаються пасовищами.'' К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. ''Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано?'' Полт. ''Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи.'' Левиц. Пов. 171. | ||
[[Категорія:Бі]] | [[Категорія:Бі]] | ||
Версія за 15:13, 20 листопада 2018
Cловник Грінченка
Бідкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) Бѣдствовать, горевать. Нехай, коли досі бідкались, нехай до старості у роскоші поживе. Кв. Бідкається тепер з волами в таку лиху годину. Черк. у. Клопочуся, бідкаюся з ночі до ночі, ніколи гаразд і діточками втішатись. МВ. II. 7. Ніколи чужим лихом бідкатись. МВ. І. 47. 2) — чим. Нуждаться въ чемъ. Козаки бідкаються пасовищами. К. Бай. 41. 3) Жаловаться на судьбу. Чого вони все бідкаються? хиба вже справді їм так погано? Полт. Ой, лихо з вами та й годі! бідкалась пані Макуха, важко зітхаючи. Левиц. Пов. 171.
