Булава

Булава, -ви, ж. 1) Булава, знакъ гетманскаго достоинства, Оттогді то козаки бобре дбали, бунчук, булаву положили, берися Хмельниченка на гетьманство настановили. Дума. До булаті треба голови. Посл. 2) = Кийок. Грин. III. 667. Мужик прийшов до вовка: лусь, лусь кийком. А лисичка... каже вовкові: «Крутиверти, вовчику, головою, щоб не поцілив сучий син булавою. Рудч. Ск. І. 21. Ум. Булавка. Ном. № 3944, Булавочка. Чуб. V. 1086.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Кулясте потовщення на кінці палиці і т. ін. У великій.. хустці на голові Мотря була схожа на довгу швайку з здоровою булавою (Нечуй-Левицький, II, 1956, 374).

2. іст. Палиця з кулястим потовщенням на кінці, яка була колись військовою зброєю. З наскоку тріснув [Турн] булавою По в'язах, великан упав (Іван Котляревський, I, 1952, 239); Ось налягли здобичники, тісною каблучкою здушили чумаків, вимахують ножами та булавами... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 185); Бабуся відчинила комору, де береглись.. шаблі, списи, булави й інша холодна зброя (Михайло Старицький, Облога.., 1961, 64); // Така ж палиця як символ влади. До булави треба й голови (Українські народні прислів'я та приказки, 1955, 76); Не хотілось в снігу, в лісі, Козацьку громаду З булавами, з бунчуками Збирать на пораду (Тарас Шевченко, I, 1951, 22); От неначе перед моїми очима Богдан Хмельницький з золотою булавою вступає в Корсунь (Нечуй-Левицький, III, 1956, 308); Сагайдачний любив популярність і частенько сидів із голотою, бо розумів, що без голоти на Січі не довго втримаєш у руках булаву (Зінаїда Тулуб, Людолови, І, 1957, 91).

3. заст. Довга палиця з кулею зверху — річ, належна до парадної форми швейцара в установах і аристократичних домах дореволюційної Росії. Стояв [перед дверима] страшного росту швейцар із здоровенною булавою (Панас Мирний, III, 1954, 286).

Ілюстрації

0077.jpg

x140px

x140px

x140px