Бук

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бук, -ка, м. 1) Букъ, Fagus silvestris. Коби ми ся тот бук розвив та й берези білі. Гол. Ночує Ганна під еннім небом, під зеленими буками. Левиц. І. 62. 2) Переносно: палка, розга. Наука не йде на бука. Ном. № 6024. Як не даси з прозьби, то даси з принуки, а чого прозьва не докаже, то докажуть буки. Ном. № 1059. Буком того, хто не боронить свого. Фр. Пр. 129.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Академічний словник

БУК, а, чол. 1. Листяне дерево з гладкою сірою корою і міцною деревиною. На горі між буком чорніє подекуди сосна, а над струмком стоять горіхи (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 139); Голі вузлуваті горіхи та буки переплутувалися гіллям (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 336).

2. діал. Ціпок, палиця, кий. Чого просьба не докаже, то докажуть буки (Номис, 1864, № 1059); Я з п'ющими за пліт не виливаю, 3 їдцями їм, для бійки маю бук (Іван Франко, XI, 1952, 61).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 251.

бук – іменник чоловічого роду відмінок однина множина називний бук бу́ки родовий бу́ка бу́ків давальний бу́ку, бу́кові бу́кам знахідний бук бу́ки орудний бу́ком бу́ками місцевий на/у бу́ку на/у бу́ках кличний бу́ку* бу́ки*

Ілюстрації

Бук.jpg Бук2.jpg Бук3.jpg Бук1.jpg

Медіа

Див. також

[1]

Джерела та література

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]: