Бузя
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 21:15, 9 квітня 2017; Yskostiuchyk.if16 (обговорення • внесок)
Бузя, -зі, ж. Дѣтск. 1) Уста, ротъ, ротикъ, лицо. О. 1862. IX. 118. Дати бузі. Поцѣловать. Ти, дівчино хороша, дай же бузі без гроша. Гол. II. 212. 2) Ласк. отъ бузина. Прийде він до теї бузини, б’є макогоном по їй і приказує: «Добривечір тобі, бузю, ти мій вірний друзю!» (Изъ заговора). Грин. II. 325.subst:Шаблон:Словник Грінченка і сучасність|підрозділ=підрозділ
