Відмінності між версіями «Будинок Терещенків»
(→Вид ресурсу) |
(→Систематичні рубрики) |
||
| (не показано 6 проміжних версій цього учасника) | |||
| Рядок 3: | Рядок 3: | ||
[[Файл:Садиба_Терещенків_12.12.png|ліворуч]] | [[Файл:Садиба_Терещенків_12.12.png|ліворуч]] | ||
==Опис== | ==Опис== | ||
| − | З 1830-х років садиба, на якій нині розташовується особняк, належала генералу Павлу Олфер'єву. На його замовлення 1842 року було споруджено двоповерховий цегляний особняк на розі бульвару та Олексіївської вулиці | + | З 1830-х років садиба, на якій нині розташовується особняк, належала генералу Павлу Олфер'єву. На його замовлення 1842 року було споруджено двоповерховий цегляний особняк на розі бульвару та Олексіївської вулиці. |
У березні 1869 року особняк перейшов до сина — Василя Олфер'єва, який заклав садибу у кредитному товаристві. У жовтні 1870 року садибу і особняк придбав Павло Демидов Сан-Донато — міський голова Києва впродовж 1871–1874 років. | У березні 1869 року особняк перейшов до сина — Василя Олфер'єва, який заклав садибу у кредитному товаристві. У жовтні 1870 року садибу і особняк придбав Павло Демидов Сан-Донато — міський голова Києва впродовж 1871–1874 років. | ||
| Рядок 26: | Рядок 26: | ||
==Автор(и)== | ==Автор(и)== | ||
| + | [[Категорія:Федоров Павло (архітектор)]] | ||
| + | Федоров Павло (архітектор) | ||
| + | [[Категорія:Тустановський Ромуальд (архітектор)]] | ||
| + | Тустановський Ромуальд | ||
| + | |||
==Етнографія== | ==Етнографія== | ||
==Краєзнавчі об’єкти== | ==Краєзнавчі об’єкти== | ||
| − | + | [[Категорія:Історико-культурні об’єкти/Архітектурні]] | |
| + | Історико-культурні об’єкти/Архітектурні | ||
==Установи, заклади, організації та підприємства (про них)== | ==Установи, заклади, організації та підприємства (про них)== | ||
==Персоналії== | ==Персоналії== | ||
| + | [[Категорія:Терещенко Ніколо]] | ||
| + | Терещенко Ніколо | ||
| + | [[Категорія:Терещенко Іван]] | ||
| + | Терещенко Іван | ||
| + | [[Категорія:Терещенко Михайло]] | ||
| + | Терещенко Михайло | ||
| + | |||
==Хронологічні рубрики== | ==Хронологічні рубрики== | ||
| − | + | [[Категорія:Київ: відомий та невідомий/1870-і рр.]] | |
| + | Київ: відомий та невідомий/1870-і рр. | ||
==Систематичні рубрики== | ==Систематичні рубрики== | ||
| − | + | [[Категорія:Туристичні місця]] | |
| + | Туристичні місця | ||
==Відомості про ресурс== | ==Відомості про ресурс== | ||
==Підготував(ла)== | ==Підготував(ла)== | ||
[[Мишко Юлія Олексіївна]] | [[Мишко Юлія Олексіївна]] | ||
Поточна версія на 22:30, 12 грудня 2018
Зміст
Опис
З 1830-х років садиба, на якій нині розташовується особняк, належала генералу Павлу Олфер'єву. На його замовлення 1842 року було споруджено двоповерховий цегляний особняк на розі бульвару та Олексіївської вулиці.
У березні 1869 року особняк перейшов до сина — Василя Олфер'єва, який заклав садибу у кредитному товаристві. У жовтні 1870 року садибу і особняк придбав Павло Демидов Сан-Донато — міський голова Києва впродовж 1871–1874 років.
У лютому 1875 року садибу придбав Нікола Терещенко. На той момент садиба мала площу 0,44 га (970 кв. саж.), на садибі окрім власне особняка стояли двоповерхові житлові та нежитлові служби, одноповерхові нежитлові служби, при садибі був садок.
Архітектору Павлу Федорову було замовлено перебудову особняка, проте він невдовзі відмовився від цього і роботами керував архітектор Ромуальд Тустановський. Внаслідок перебудови особняк набув сучасного вигляду, перетворившись на палац. Над парадними дверима, у міжвіконні другого поверху, встановлено родовий герб Терещенків.
Інтер'єр особняка відзначається розкішністю — у бельетаж та на другий поверх йдуть розкішні парадні сходи, багато дзеркал, бронзові торшери. Плафон над сходами прикрашений панно роботи Вільгельма Котарбіньського.
1903 року, після смерті Ніколи Артемійовича, садиба перейшла до сина — Івана Ніколовича, а згодом — до його старшого сина Михайла Терещенка.
З 1914 року в особняку містилося Управління Червоного Хреста при арміях Південно-Західного фронту. А впродовж 1917–1918 років особняк реквізовано, у ньому розміщується Генеральний Секретаріат праці УНР, однак частина приміщень залишилася за господарем — Михайлом Терещенком.
Зі встановленням радянської влади у особняку розміщувалися різні установи — спочатку Житомирський військовий шпиталь (1921–1924), Всеукраїнське фотокіноуправління (1924–1930), кіноінститут (1930–1937), а з 1937 року — облвиконком.
Після визволення міста від окупації особняк передано Київському облвиконкому. З 1949 року у особняку розміщувався Національний музей Тараса Шевченка. Наприкінці 1969 р. це приміщення за адресою вул. Л.Толстого, 7, стало офіційним будинком в якому розташована Національна наукова медична бібліотека України.
Вид ресурсу
Фото/2016
Автор(и)
Федоров Павло (архітектор) Тустановський Ромуальд
Етнографія
Краєзнавчі об’єкти
Історико-культурні об’єкти/Архітектурні
Установи, заклади, організації та підприємства (про них)
Персоналії
Терещенко Ніколо Терещенко Іван Терещенко Михайло
Хронологічні рубрики
Київ: відомий та невідомий/1870-і рр.
Систематичні рубрики
Туристичні місця
