Відмінності між версіями «Буде»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Ілюстрації) |
|||
| Рядок 17: | Рядок 17: | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[ | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Буде_1.png|x140px]] |
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]] | ||
Версія за 23:03, 7 листопада 2016
Буде, нар. Довольно, достаточно. Буде з мене, поки живу, і мертвого слова. Шевч.
Зміст
Сучасні словники
=== Академічний тлумачний словник (1970—1980) ===
БУДЕ. 1. 3 ос. майб. чол. одн. до бути. 2. безос. присудк. сл., розм. Уживається у знач. вистачить, досить. Буде з мене, поки живу, І мертвого слова, Щоб виливать журбу, сльози (Тарас Шевченко, I, 1951, 79); // Уживається у знач. годі. Нешвидко встав старший, та й каже: «Ще, може, хоче хто сказать?» «Не треба! буде! і так гоже!» (Панас Мирний, V, 1955, 292); Нарешті Чугайстир знемігся. — Буде, не можу... (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 349). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 246.
Ілюстрації
| x140px | 
|
|
|
