Відмінності між версіями «Брила»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | '''БРИЛА''', и, жін. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Іван Франко, III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Леся Українка, I, 1951, 455); Он під самим берегом розмокає у воді свіжа глиняна брила, що недавно відкололася від берега (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 155). | |
| + | |||
| + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 236. | ||
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 22:30, 28 листопада 2013
Брила, -ли, ж. Глыба, большой кусокъ. Гн. І. 120. Брила снігу, соли, льоду. О, се мабуть дуже сухо було, як горав; які брили повивертав: тут ні ралом, ні бороною нічого не вдієш. Липов. у. Ум. Брилка, брилочка.
Зміст
Сучасні словники
БРИЛА, и, жін. Великий безформний шматок каменю, землі, глини, льоду і т. ін. Рве [вода] каміння з-під ніг, котить кам'яні брили з гори і дуже легко може перевернути віз (Іван Франко, III, 1950, 7); Гурток людей котить покинуту Зетом брилу до вилому (Леся Українка, I, 1951, 455); Он під самим берегом розмокає у воді свіжа глиняна брила, що недавно відкололася від берега (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 155).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 236.
Ілюстрації
|
|
|
|
