Брести

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словарь української мови

Брести, -бреду, -деш, гл. 1) Переходить въ б родъ. Брести тобі дві річеньки, а третій Дунай. Мил. 135. Ой коли ж ти мене любиш, бреди через воду. Мет. 84. Царівна пішла якось на річку купатись, та брівши у воду й не перехрестилась. Рудч. Ск. II. 29. 2) Брести, медленно идти. Чужі жінки з базару йдуть, моєі немає. А ось перегодом, бреде огородом. Чуб. V. 664.

Академічний тлумачний словник

БРЕСТИ́, бреду, бредеш; мин. ч. брів, брела, ло, мн. брели; наказ. сп. бреди; недок.

1. Повільно йти. — Відкіль бредеш ти, голово лиха? — Лисиця так мовля Ослові (Леонід Глібов, Вибр., 1957, 41); Назустріч нам по дорозі неквапливо бреде пастух, сивобородий дід в солом'яному брилі (Юрій Збанацький, Над Десною, 1951, 205); * Образно. Брели літа своєю тихою ходою (Панас Мирний, IV, 1955, 326); Я у спогадах брів В юнь мою синьооку (Степан Крижанівський, Срібне весілля, 1957, 294).

2. через що і діал. що. Переходити вбрід, перебродити (річку, струмок, болото і т. ін.). Брести тобі дві річеньки, а третій Дунай (Словник Грінченка); Звільна, обережно переступаючи з ноги на ногу, він почав брести ріку (Іван Франко, IV, 1950, 424); Доводилось і через болота брести (Анатолій Шиян, Партиз. край, 1946, 28).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Джерела та література

Cучасний український словник

Зовнішні посилання