Борошно

Словник Грінченка

Борошно, -на, с. 1) Мука. Де борошно, там і порошно. Ном. № 9875. 2) Окисленный свинець въ видѣ порошка. Вас. 183. Ум. Борошенце. Чуб. II. 98. Драг. 192. Назмітай у засіці борошенця та спечи мені колобок. Рудч. Ск. II. 2.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БОРОШНО, а, сер.

1. Продукт розмелювання хлібного зерна; мука. Де борошно, там і порошно (Номис, 1864, № 9875); А було так, що ні дрібка солі, ні пилини борошна... (Панас Мирний, II, 1954, 46); Виносить мати коржиків із молодого борошна (Андрій Малишко, I, 1956, 273).

2. Порошок з якої-небудь подрібненої мінеральної або органічної речовини. Риб'яче борошно виготовляють на рибних промислах, висушуючи і розмелюючи цілі риби або їх відходи (Колгоспна виробнича енциклопедія, I, 1956, 614); Фосфоритне борошно; Кісткове борошно.