Божевільно

Божевільно, нар. Безумно, какъ сумасшедшій. Божевільно встромила очі у сірі шибки. Мир. Пов. І. 123. БОЖЕВІЛЬНО. Присл. до божевільний. Пріська все божевільно дивилась на неї та тремтіла (Панас Мирний, III, 1954, 18); Санька присіла, схопилась обома руками за обличчя й дико, божевільно крикнула (Олесь Донченко, III, 1956, 29); Вузька стежка тулилася до скель, щоб не впасти у прірву, в якій божевільно мчала.. швидка гірська річка (Оксана Іваненко, Великі очі, 1956, 66).