Відмінності між версіями «Бескид»

Версія за 01:39, 8 листопада 2017

Бескид, -ду, м. 1) Гора. Желех. 2) Також в мн. Бескиди. Часть Карпатъ отъ Яблонки до источниковъ р. Стрыя на сѣверномъ и р. Латорицы на южномъ склонѣ. Гол. I. Геогр. оч. 558.

БЕ́СКИ́Д, БЕСКЕД, БЕСКЕТ, у, чол.

1. Круте урвище, провалля. Звалюсь з високої скелі в глибокий бескид або кручу — і скочусь.., не забившись (Олекса Стороженко, I, 1957, 352); — І понесло мене.. аж геть поза.. якісь кручі, та яруги, та бескеди... (Марко Вовчок, VI, 1956, 272); Від вас по праву руч збігає вниз шлях, наче змій-велетень, в'ється він поміж деревом, а по ліву — яри та бескети (Панас Мирний, IV, 1955, 315).

2. Гора, скеля. Я зійду на тії гори, На ті бескиди стрімкі, Де на замку на руїнах Грають проміні палкі (Леся Українка, IV, 1954, 120); Стриманої сили Вщерть сповнені, струмочки з верховин Підточували бескиди камінні (Ігор Муратов, Осінні сурми, 1964, 36); На крайньому бескеті стояло кілька смерек (Юрій Смолич, II, 1958, 112); * Образно. Бескиди хмар громадились на обрії (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 175); * У порівняннях. За нею [гаванню], уздовж Дніпра, вогнистими бескидами звелися заводи (Яків Баш, Надія, 1960, 7). Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 163.