Безмір

'Безмір, -ру, 1. Те, що неможливо або важко виміряти; неозорі простори, безмежжя. Пурпуром, золотом, ізмарагдом, сапфіром набитий, стелеться геть у безмір круто веселчаний шлях (Іван Франко, XIII, 1954, 305); Скільки-то ще доведеться виорать панського лану? ..Ще того поля — безмір! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 97); Нахилився [Григорій] до самої землі. Вона розбухла від дощів, лежала чорним, незасіяним безміром перелогів (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 677); Поглянь в вікно — твоя це перемога у Це дружби й братства пам'ятник живий, — Цей лан, цей сад, цей порив твій і мій. Ця в безміри прокладена дорога! (Максим Рильський, I, 1956, 284).

2. чого, перен. Надзвичайна глибина, сила вияву чого-небудь. — Пустіть мене, люди добрі, пустіть!.. — благав Гнат, і на його.. виду малювався безмір муки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 74); Тарасові промінні очі — Весь безмір людських дум і мрій.. Таїли в сяйності своїй (Микола Бажан, Роки, 1957, 241).

3. у знач. присл. Дуже, надзвичайно. Галя.. раділа його маленьким радощам, безмір уболівала його боліннями (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 19).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

Зовнішні посилання

[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{підрозділ}}}]]