Відмінності між версіями «Безличник»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
| Рядок 2: | Рядок 2: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | БЕЗЛИ́ЧНИК, а, чол., діал. Безсоромник, безстидник. | |
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 11:39, 24 листопада 2017
Зміст
Сучасні словники
БЕЗЛИ́ЧНИК, а, чол., діал. Безсоромник, безстидник.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Зовнішні посилання
БЕЗЛИЧНИК (діал.) – безсоромник, срамник, цинік, безстидник – той, хто не почуває сорому за свої аморальні вчинки, порушує правила пристойності; той, хто відверто зневажає загальноприйняті норми моралі, порядності. - А чого ж ти лізеш, безсоромнику? Рад, що саму дівчину застукав у полі, то вже й лізе!.. - каже вона (Панас Мирний); - Ви не дивіться, мамо, що Гриць такий тихий, а Бога вже не признає, їй-богу. - Мовчав би вже, безстиднику, сам ніколи лоба не перехрестить (М. Стельмах); В храмі мистецтва не місце жодному цинікові (О. Гончар).
