Відмінності між версіями «Бездушний»
| Рядок 6: | Рядок 6: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | БЕЗДУШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не почуває, не відчував (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). З прислугою [пані] обходилася, як з худобою або бездушними меблями (Фр., III, 1950, 153); Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почував (Коцюб., II, 1955, 224); // Позбавлений життя; мертвий. Хвастун бездушний повалився (Котл., І, 1952, 237); Там мої холодні очі По смерті закриють І бездушне моє тіло В тихий гріб зариють (Рудан., Тв., 1956, 74); Музо моя - госте одинокої душі! ..Хіба ж моїй душі сконать так у бездушній пустині..? (Мирний, V, 1955, 343). | |
| + | |||
| + | 2. Позбавлений гуманних почуттів; безсердечний, жорстокий. Тоді війною звали братовбійство... Бездушну помсту звали правосуддям (Л. Укр., І, 1951, 53); Тільки пуста, бездушна людина могла б діяти так, не даючи ради своїм, вчинкам (Ле, Міжгір'я, 1953, 54). | ||
| + | |||
| + | 3. [[Байдужий]], холодний. - Що можу я йому написати? Бездушний лист про різні питання, про міські новини (Л. Укр., III, 1952, 583); Ніщо в ньому не нагадувало того бездушного педанта, яким Каргат показав себе вранці (Шовк., Інженери, 1956, 115). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
|- valign="top" | |- valign="top" | ||
| − | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення: | + | |style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Байдужий 12 04 2024 04.jpg|x140px]] |
| − | + | ||
| − | + | ||
| − | + | ||
|} | |} | ||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
| − | |||
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | [[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет суспільно-гуманітарних наук]] | ||
[[Категорія:Слова 2022 року]] | [[Категорія:Слова 2022 року]] | ||
Версія за 20:49, 14 квітня 2024
Бездушний, -а, -е. Неодушевленный, бездыханный, безжизненный. Чуб. II. 245. Я ж мов дерево бездушне, мов глухий не чую. К. Псал. 93. І Ремула по лобу хвись! Хвастун бездушний повалився. Котл. Ен.
Сучасні словники
БЕЗДУШНИЙ, а, е. 1. Який нічого не почуває, не відчував (про неживу природу, речі в протиставленні їх живим істотам). З прислугою [пані] обходилася, як з худобою або бездушними меблями (Фр., III, 1950, 153); Погашу лампу і сам потону у чорній пітьмі. Може, і я обернусь тоді у бездушний предмет, який нічого не почував (Коцюб., II, 1955, 224); // Позбавлений життя; мертвий. Хвастун бездушний повалився (Котл., І, 1952, 237); Там мої холодні очі По смерті закриють І бездушне моє тіло В тихий гріб зариють (Рудан., Тв., 1956, 74); Музо моя - госте одинокої душі! ..Хіба ж моїй душі сконать так у бездушній пустині..? (Мирний, V, 1955, 343).
2. Позбавлений гуманних почуттів; безсердечний, жорстокий. Тоді війною звали братовбійство... Бездушну помсту звали правосуддям (Л. Укр., І, 1951, 53); Тільки пуста, бездушна людина могла б діяти так, не даючи ради своїм, вчинкам (Ле, Міжгір'я, 1953, 54).
3. Байдужий, холодний. - Що можу я йому написати? Бездушний лист про різні питання, про міські новини (Л. Укр., III, 1952, 583); Ніщо в ньому не нагадувало того бездушного педанта, яким Каргат показав себе вранці (Шовк., Інженери, 1956, 115).
Ілюстрації
|
