Баюра

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Баюра, -ри, ж. 1) Большая, глубокая лужа. Там у лісі такі баюри, що й маточини покрива. Аф. Їде школяр на сухе, мужик у баюрі. Рудан. I. 113. Перевези мене, чоловіче, без баюру. О. 1862. IX. 35. 2) Ямка въ земляномъ полу. В хаті... усюди баюри під ногами, — уже и не зазнать, коли долівку мазано. Г. Барв. 31. Ув. Баюрище.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

БАЮРА,и, жін. 1. Велика, глибока калюжа. Лежала свиня в баюрі та й ось як хрюкала — балакала сама з собою (Іван Франко, III, 1950, 121); Вода стояла великими і малими калюжами, баюрами і цілими озерами, наповнювала колії, невиразно поблискувала, мов тьмяне дзеркало (Леонід Первомайський, Материн.. хліб, 1960, 152); Тонка плівка криги затягувала баюри у лісових хащах (Натан Рибак, Помилка.., 1956, 114).

2. Яма, вибій. Сотні кріпаків місяців зо два тілько й знали, що рили сиру землю. Вирили баюру страшенну (Панас Мирний, IV, 1955, 15); Візок, запряжений однією конякою, стрибав по баюрах (Петро Панч, I, 1956, 266); // Ямка в земляній підлозі. В хаті.. усюди баюри під ногами, — уже й не зазнать, коли долівку мазано (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 31).