Балакати
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Версія від 00:42, 8 листопада 2013; Matasar.ei (обговорення • внесок)
Словник Грінченка
Балакати, -каю, -єш, гл. 1) Бесѣдовать, болтать, калякать, разговаривать. Звичайно за слівцем балакали по слову. Греб. За рученьки біленькі взявшись, балакали то сяк, то так. Котл. Ен. І. 18. Балака таке — не своє. Говоритъ вздоръ. Зміев. у.
