Баклажан

Баклажан, -на, м. Раст. Solatium lycopersicum, баклажанъ, помидоръ. ЗЮЗО. І. 127.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980) БАКЛАЖА́Н, а, чол. 1. Однорічна овочева рослина з плодами довгастої форми синього або фіолетового кольору. Баклажани та перці більш вибагливі до тепла, ніж помідори (Овочівництво закритого і відкритого ґрунту, 1957, 87); [Ликерія Степанівна:] Он там, на грядках, Харитониха обполює баклажани (Марко Кропивницький, II, 1958, 273). 2. Плід цієї рослини. Я ж полола й поливала твій город. Отже, будуть у тебе й сині баклажани, і огірки, і квасоля, і дині... (Зінаїда Тулуб, Людолови, I, 1957, 262). 3. рідко. Те саме, що помідор. На рундуках скрізь здорові купи червоних баклажанів (Нечуй-Левицький, III, 1956, 264); На грядках часом іще позалишались баклажани, великі, червоні, аж горять (Іван Микитенко, II, 1957, 128).

Ілюстрації