Бабити

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Бабити, -блю, -биш, гл. Быть повивальной бабкой, принимать дѣтей. Свекруха моя в його сина бабила. Рудч. Ск. І. 77.

Сучасні словники

БА́БИТИ, блю, биш; мн. баблять; недок., розм., заст. Займатися акушерством, приймати дітей під час пологів.


Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 76.