Відмінності між версіями «Атаковувати»

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Ілюстрації)
(Ілюстрації)
Рядок 17: Рядок 17:
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:3.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:38305.jpg|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
 
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]

Версія за 13:43, 6 листопада 2018

Атако́вувати, -вую, -єш, сов. в. атакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Атаковывать, атаковать, нападать. Нас і кошового і всю славну Січ атакував. Скальковск. Наступати на ворога, нападати


Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Атаковувати,АТАКУВА́ТИ, ую, уєш, недок. і док., перех.

1. Навально наступати на ворога. Підполковник Давидов, діючи в тилу французів, атакував і розбив охорону транспорту з набоями гарматними (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 334); Командувач видає наказа до негайного виконання: атакувати в лоб Турецький вал (Юрій Яновський, II, 1958, 238).

2. перен. Спрямовувати свої дії проти кого-небудь або на досягнення якої-небудь мети. Він глянув на викопані ямки, на школярів, які вже атакували з заступами горба (Олесь Донченко, VI, 1957, 374); Зоя одразу атакувала Катрю десятками запитань (Натан Рибак, Час, 1960, 469).

Ілюстрації

3.jpg 38305.jpg Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 1, 1970. — Стор. 70.

Зовнішні посилання