Архирей

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Архире́й, -рея, м. Архієрей.

Архиєре́й, архієре́й або архіієре́й (від дав.-гр. ἀρχι- «старший», «головний» та дав.-гр. ἱερεύς «жрець») — грецька приставка «архі-» до слова ієрей служить для позначення вищих посад у церковній ієрархії, наприклад: архіпапа, архієпископ, архідиякон, архімандрит тощо. Цебто дав.-гр. ἀρχιερεύς — це «верховний жрець», «первосвященик».

  • За Старим Завітом, архієрей — вищий жрець, первосвященик. Новий Завіт так іменує Ісуса Христа.
  • Це титул старшого над ієреями (пресвітерами), тобто священика сану єпископа. У цьому випадку виєднана функція священнодійства у вівтарі храму від влади єпископа.
  • Синонімічно використовується поруч з такими поняттями, як «архіпастир» та «ієрарх».
  • Відповідно до теологічної науки (догматика) в християнстві вживається щодо священнослужителів третього вищого ступеня (єпископ, архієпископ, митрополит, патріарх, кардинал, Папа Римський тощо).
  • Архиєрей повновладний глава духівництва церковно-адміністративного округу — єпархії. Він висвячує пресвітерів (ієреїв), дияконів, призначає священнослужителів на парафії, вирішує незгоди між мирянами та ієреями тощо, відповідно до Канонічного Права.

Ілюстрації

308.jpg 10114510f.jpg