Відмінності між версіями «Аксамит»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Джерела та література)
(Це цікаво!)
(не показано 3 проміжні версії 3 учасників)
Рядок 20: Рядок 20:
 
==Це цікаво!==
 
==Це цікаво!==
 
Оксамит — одна з найдавніших тканин — походить з Індії, був поширений у Китаї, з Середньовіччя — у Західній Європі, зокрема вироблявся у Італії. В Україні оксамит відомий з часів Київської Русі.
 
Оксамит — одна з найдавніших тканин — походить з Індії, був поширений у Китаї, з Середньовіччя — у Західній Європі, зокрема вироблявся у Італії. В Україні оксамит відомий з часів Київської Русі.
 +
 +
 +
Сучасний оксамит виготовляється з розрізаного ворсу шляхом особливого переплетення п’яти ниток, чотири з яких утворюють основу матеріалу, а п’ята — ворс.
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
Рядок 26: Рядок 29:
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
  
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/інститут суспільства]]
+
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут мистецтв]]
 +
[http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9E%D0%BA%D1%81%D0%B0%D0%BC%D0%B8%D1%82 Вікіпедія]

Версія за 23:43, 11 грудня 2022

Аксами́т, -ту, м. = Оксамит. Через улицю перезва нам дороженьку перейшла; а все в злоті, в аксамиті і в червоних чоботях. Мет. 236.

Сучасні словники

Оксами́т(лат. examitum; англ. Velvet; рос. Бархат) — тканина з натурального шовку або хімічного волокна з густим розрізним ворсом на лицьовому боці. Довжина ворсу — звичайно 1—2 мм. Основа оксамиту, як правило, бавовняна. Оксамит використовують для пошиття одягу, для оздоблення та з декоративною метою.

Ілюстрації

5074 1 807.jpg Samt stuhl.jpg Barhat-1.jpg 605.jpg

Медіа

Це цікаво!

Оксамит — одна з найдавніших тканин — походить з Індії, був поширений у Китаї, з Середньовіччя — у Західній Європі, зокрема вироблявся у Італії. В Україні оксамит відомий з часів Київської Русі.


Сучасний оксамит виготовляється з розрізаного ворсу шляхом особливого переплетення п’яти ниток, чотири з яких утворюють основу матеріалу, а п’ята — ворс.

Джерела та література

Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985., К., 1982, стор. 516

Зовнішні посилання

Вікіпедія