Відмінності між версіями «Акання»
| Рядок 5: | Рядок 5: | ||
Гаразд (при давньорус. гораздыи) | Гаразд (при давньорус. гораздыи) | ||
Гарячий (при давньорус. горячии)? | Гарячий (при давньорус. горячии)? | ||
| − | |||
Це при тому, що українська мова “окаюча”. | Це при тому, що українська мова “окаюча”. | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | |||
| − | |||
Тлумачення слова у сучасних словниках | Тлумачення слова у сучасних словниках | ||
| + | Акання - нерозрізнення [о] і [а] в ненаголошених складах. Властиво южноруським і всім білоруським діалектам; є нормою в російською та білоруському літературних мовах (в білоруській мові акання відбивається і на письмі); ненормативної в північних діалектах української мови [1]. Акання протиставлене окання - розрізнення [а] та [о] в усіх позиціях; окання властиво північним великоросійським діалектам. В болгарською мовою акающім є Родопский (Смілянський) діалект, причому в говорах сіл Тихомир і Тріград акання виявляється в усіх ненаголошених складах, а не тільки в предударном [2]. Акання існує також в деяких діалектах словенської мови [3]. | ||
| + | |||
| + | Зазвичай прийнято вважати, що акання виникло відносно пізно, не раніше XIV століття. Найдавніші випадки змішування букв о і а на листі в ненаголошених складах ставляться до цього часу і зафіксовані в пам'ятках московського походження. | ||
| + | |||
| + | Існує думка (висхідний до Олексію Шахматову) про більш ранню появу акання. Відповідно до цієї точки зору, акання виникає ще в деяких говорах праслов'янської мови внаслідок втрати довготних протиставлень в системі вокалізму. Причина пізнього відображення акання на письмі в цьому випадку пояснюється відсутністю стародавніх пам'ятників, написаних на території розповсюдження цього явища. | ||
| + | |||
| + | До акання не відносяться такі зовні схожі з ним явища: | ||
| + | |||
| + | рефлекси праслов'янських * or-, * ol-як ра -, ла - замість власне давньоруських ро -, ло -: рости, раб, робота, раждаті, ладія, лакаті, приставка раз-/рас - - це південнослов'янський рефлекс, властивий для церковнослов'янської мови і в багатьох випадках перейшов в літературну норму російської мови; | ||
| + | українські слова гарячий, багатий - це асиміляція предударном гласного ударному; | ||
| + | споконвічні форми недосконалого виду ранять, вопрашаті, помагаті, покарятіся та ін - це чергування голосного в корені, згодом зникла під впливом аналогії; | ||
| + | нерегулярні зміни деяких слів під впливом закріпилося в літературній мові); | ||
| + | зазначене в деяких пам'ятниках XIV-XV вв. зміна о-на а-на початку слова або кореня після ь, що є особливим фонетичним розвитком: Вь апустевшіі землі, Сарата 'спахать' (з с'+ Оратів); | ||
| + | деякі відмічені в древненовгородском діалекті зміни о-в а-в закінченнях, що є морфологічним, а не фонетичним явищем: детьск аму, черн ОДА (у другому випадку СР аналогічні зміни в сербській мові). | ||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 01:31, 2 грудня 2013
Зміст
Словник Грінченка
А́кання, -ня, с. Частое повтореніе меж. а. З чим пов'язане в українській мові таке явище, яке по суті результатами збігається з південноросійським та білоруським «аканням», одначе торкається лише дуже обмеженої кількості слів: Багатий (при давньорус. богатыи) Гаразд (при давньорус. гораздыи) Гарячий (при давньорус. горячии)? Це при тому, що українська мова “окаюча”.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках Акання - нерозрізнення [о] і [а] в ненаголошених складах. Властиво южноруським і всім білоруським діалектам; є нормою в російською та білоруському літературних мовах (в білоруській мові акання відбивається і на письмі); ненормативної в північних діалектах української мови [1]. Акання протиставлене окання - розрізнення [а] та [о] в усіх позиціях; окання властиво північним великоросійським діалектам. В болгарською мовою акающім є Родопский (Смілянський) діалект, причому в говорах сіл Тихомир і Тріград акання виявляється в усіх ненаголошених складах, а не тільки в предударном [2]. Акання існує також в деяких діалектах словенської мови [3].
Зазвичай прийнято вважати, що акання виникло відносно пізно, не раніше XIV століття. Найдавніші випадки змішування букв о і а на листі в ненаголошених складах ставляться до цього часу і зафіксовані в пам'ятках московського походження.
Існує думка (висхідний до Олексію Шахматову) про більш ранню появу акання. Відповідно до цієї точки зору, акання виникає ще в деяких говорах праслов'янської мови внаслідок втрати довготних протиставлень в системі вокалізму. Причина пізнього відображення акання на письмі в цьому випадку пояснюється відсутністю стародавніх пам'ятників, написаних на території розповсюдження цього явища.
До акання не відносяться такі зовні схожі з ним явища:
рефлекси праслов'янських * or-, * ol-як ра -, ла - замість власне давньоруських ро -, ло -: рости, раб, робота, раждаті, ладія, лакаті, приставка раз-/рас - - це південнослов'янський рефлекс, властивий для церковнослов'янської мови і в багатьох випадках перейшов в літературну норму російської мови; українські слова гарячий, багатий - це асиміляція предударном гласного ударному; споконвічні форми недосконалого виду ранять, вопрашаті, помагаті, покарятіся та ін - це чергування голосного в корені, згодом зникла під впливом аналогії; нерегулярні зміни деяких слів під впливом закріпилося в літературній мові); зазначене в деяких пам'ятниках XIV-XV вв. зміна о-на а-на початку слова або кореня після ь, що є особливим фонетичним розвитком: Вь апустевшіі землі, Сарата 'спахать' (з с'+ Оратів); деякі відмічені в древненовгородском діалекті зміни о-в а-в закінченнях, що є морфологічним, а не фонетичним явищем: детьск аму, черн ОДА (у другому випадку СР аналогічні зміни в сербській мові).
Ілюстрації
|
|
|
|
