Відмінності між версіями «Іносе»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Значення в сучасних словниках)
Рядок 17: Рядок 17:
 
''ГАРА́ЗД'' част. (уживається для вираження згоди); ''ДО́БРЕ, ЗГО́ДА'', ''СІ́ЛЬКІСЬ[СІ́ЛЬКОСЬ]'' заст., у знач. вставн. сл. ''НЕХАЙ, ТАК І БУТИ'' ; ''СЛА́ВНО'' розм. (з відтінком схвалення висловленого, запропонованого); ''ХАЙ (НЕХА́Й)'' [УЖЕ́] ТАК, ''ХАЙ'' розм., ''НЕХА́Й'' розм., ''НЕХ'' діал. (після роздумів або під тиском обставин, доказів тощо). Христя прохала батька привезти з міста гостинця.. - Гаразд, добре! - сміється гірко Пилип (Панас Мирний); Ну, добре, - сказала Килина, сповнюючись холодною й твердою рішучістю. - Хай так... хай... (Є. Гуцало); - От, кажу, мене й посадили. - Ну, сількісь, - каже [чоловік], - я тебе навчу, що робить, щоб швидше випустили (О. Стороженко); Нехай, коли будете мати охоту послухати, оповім при стрічі (М. Коцюбинський).
 
''ГАРА́ЗД'' част. (уживається для вираження згоди); ''ДО́БРЕ, ЗГО́ДА'', ''СІ́ЛЬКІСЬ[СІ́ЛЬКОСЬ]'' заст., у знач. вставн. сл. ''НЕХАЙ, ТАК І БУТИ'' ; ''СЛА́ВНО'' розм. (з відтінком схвалення висловленого, запропонованого); ''ХАЙ (НЕХА́Й)'' [УЖЕ́] ТАК, ''ХАЙ'' розм., ''НЕХА́Й'' розм., ''НЕХ'' діал. (після роздумів або під тиском обставин, доказів тощо). Христя прохала батька привезти з міста гостинця.. - Гаразд, добре! - сміється гірко Пилип (Панас Мирний); Ну, добре, - сказала Килина, сповнюючись холодною й твердою рішучістю. - Хай так... хай... (Є. Гуцало); - От, кажу, мене й посадили. - Ну, сількісь, - каже [чоловік], - я тебе навчу, що робить, щоб швидше випустили (О. Стороженко); Нехай, коли будете мати охоту послухати, оповім при стрічі (М. Коцюбинський).
  
 +
==Етимологія та вживання==
 +
 +
У літературних творах інколи можна натрапити на застарілий нині ''східноукраїнський'' прислівник ''іносе'' «хай так, гаразд, згоден, зрозуміло». Його вживали переважно з метою підкреслити ''простомовність'' персонажів:
 +
    • Роман: Да іносе. (Василь Гоголь)
 +
    • «Іноси! сількісь! як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. (Іван Котляревський)
 +
    • «Іносе, дми собі!» — так Сонечко сказало. (Євген Гребінка)
 +
    • — Іносе, — мовив далі Латка... (Юрій Липа)
 +
    • — Іносе, — промовив Крига якось убік і ніби потемнів на тварі. (Спиридон Черкасенко)
 +
 +
Іносе, іноси, інось утворилося в результаті злиття прислівника ''іно'' «тільки, як тільки» та займенника ''се'' заст. «це». Основа ''іно'' теж вийшла з ужитку, залишивши сліди в стверджувальній частці ''айно'' «так» (у закарпатських говорах: ''а + іно + [се]''), залишки в діалектних ''інот, ізинот'' тощо. Таким чином сліди простежуються в найвіддаленіших українських діалектах.
 
==Інтернет-джерела==
 
==Інтернет-джерела==
  

Версія за 14:41, 27 жовтня 2021

Словник Грінченка

Іно́се, іно́сь, част. ствердж., діал. Согласенъ, ладно, хорошо, пусть такъ; разумѣется. «Чи ти підеш на улицю? – Іносе.»

Значення в сучасних словниках

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ІНОСЕ, ІНОСЬ, присл., заст., діал. Хай так; згоден. — І носе, дми собі, — так Сонечко сказало, І вітер шпарко полетів (Євген Гребінка, I, 1957, 60).

slovnik-sum-ukr_04_030_2.gif

Словник синонімів

ГАРА́ЗД част. (уживається для вираження згоди); ДО́БРЕ, ЗГО́ДА, СІ́ЛЬКІСЬ[СІ́ЛЬКОСЬ] заст., у знач. вставн. сл. НЕХАЙ, ТАК І БУТИ ; СЛА́ВНО розм. (з відтінком схвалення висловленого, запропонованого); ХАЙ (НЕХА́Й) [УЖЕ́] ТАК, ХАЙ розм., НЕХА́Й розм., НЕХ діал. (після роздумів або під тиском обставин, доказів тощо). Христя прохала батька привезти з міста гостинця.. - Гаразд, добре! - сміється гірко Пилип (Панас Мирний); Ну, добре, - сказала Килина, сповнюючись холодною й твердою рішучістю. - Хай так... хай... (Є. Гуцало); - От, кажу, мене й посадили. - Ну, сількісь, - каже [чоловік], - я тебе навчу, що робить, щоб швидше випустили (О. Стороженко); Нехай, коли будете мати охоту послухати, оповім при стрічі (М. Коцюбинський).

Етимологія та вживання

У літературних творах інколи можна натрапити на застарілий нині східноукраїнський прислівник іносе «хай так, гаразд, згоден, зрозуміло». Його вживали переважно з метою підкреслити простомовність персонажів:

   • Роман: Да іносе. (Василь Гоголь)
   • «Іноси! сількісь! як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. (Іван Котляревський)
   • «Іносе, дми собі!» — так Сонечко сказало. (Євген Гребінка)
   • — Іносе, — мовив далі Латка... (Юрій Липа)
   • — Іносе, — промовив Крига якось убік і ніби потемнів на тварі. (Спиридон Черкасенко)

Іносе, іноси, інось утворилося в результаті злиття прислівника іно «тільки, як тільки» та займенника се заст. «це». Основа іно теж вийшла з ужитку, залишивши сліди в стверджувальній частці айно «так» (у закарпатських говорах: а + іно + [се]), залишки в діалектних інот, ізинот тощо. Таким чином сліди простежуються в найвіддаленіших українських діалектах.

Інтернет-джерела

Всесвітній словник української мови|Іносе