Імла

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Імла, -ли́, ж. = Мла. Ой імла, імла по полю лягла. Мет. 193. Шо на нашій сестрі на русій косі білая імла пала. Мил. 158.


Сучасні словники

ІМЛА, и, жін. Повітря, густо насичене водяною парою; туман. Степи й лиман криються фіолетовою імлою (Нечуй-Левицький, III, 1956, 306); Не шуми про минуле, тополе, за вікном у ранковій імлі (Володимир Сосюра, I, 1957, 220); * Образно. — Як же воно може так бути? — зачудовано питають строкарі, поринаючи в імлу солодких надій (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 205);

Повітря, насичене дрібними пилинками, димом і т. ін. В корчмі було душно і висіла, імла (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 20).

Ілюстрації

Imla1.jpg Imla2.JPG Imla3.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 4, 1973. — Стор. 19.