Ікластий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Ікластий, іклатий, -а, -е. Имѣющій большіе клыки, клыкастый. Харьк. у. ІКЛА́СТИЙ, а, е. Який має великі ікла. Навіть коли він [собака] спокійно лежить.., пильнують підрізані вуха, дума широкий лоб і так солідно звисає мокрий язик з ікластої пащі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 226); Билися два вовки, вищиривши криваві, ікласті щелепи (Зінаїда Тулуб, Людолови, II, 1957, 124). Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)