Відмінності між версіями «Єщірка»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
(Зовнішні посилання)
 
(не показано 33 проміжні версії 3 учасників)
Рядок 1: Рядок 1:
 +
'''Єщірка, -ки, '''''ж. ''= '''Ящірка. '''Шух. I. 22.
 +
[[Категорія:Єщ]]
 +
Опис
 +
Загальна довжина сягає до 16 см. Тулуб зверху часто має яскраві кольори, здебільшого зелений. Черево жовтуватого, лимонного забарвлення. Статевий диморфізм проявляється у різних кольорах самиці та самця, останній темніший. Тулуб стрункий, хвіст досить довгий. Має здатність відламуватися при небезпеці (самокаліцтво). Шкіра вкрита дрібною лускою. Голова зверху має правильно розташовані щитки, які лежать поверх зрослих із черепом кістяних пластинок — остеодерм. На хвості луска утворює правильні кільця. Є в наявності стегнові пори. Очі мають подільні повіки, на нижньому розташовано прозоре або напівпрозоре віконце. Скронні дуги добре розвинуті.
  
==Сучасні словники==
+
Спосіб життя
Тлумачення слова у сучасних словниках
+
Полюбляють піски, степи, зарості чагарників, лісисту місцину. Харчуються комахами, безхребетними, молюсками, гризунами, пташенятами, плодами й ягодами.
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 11. — С. 662.
+
'''Я́ЩІРКА''''''Жирний текст''', и, ж., зоол. Невеликий плазун з видовженим тілом, покритим дрібною роговою лускою, і з довгим хвостом. Ящірки раз у раз перетинали нашу дорогу (Коцюб., II, 1955, 290); Попеляста ящірка хутко й нечутно вислизнула з-під каменя (Донч., II, 1956, 287); Ящірки перелякано кидалися з-під ніг і гинули під кінськими копитами (Тулуб, Людолови, І, 1957, 183); *Образно. [Сестра Серахвима (сама собі):] У-у! ящірка! Он уже зморшки під очима складаються, а вона ще кожному зіки [зіньки] витріщає (Мирний, V, 1955, 103); Козаков поповз між камінням, ледве помітний, сіро-зелений, як степова ящірка (Гончар, III, 1959, 106).
+
  
Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 546.
+
Це яйцекладні ящірки. Самиці відкладають за 1 раз до 14 яєць. Може бути кілька кладок протягом сезону.
'''Ящірка''', ки, ж. Ящерица, Lacerta. Вх. Пч. 17. Употребляется какъ бранное слово для женщинъ. Котл. Ен. VI. 11. Ум. '''Я́щірочка'''. Зелененька ящірочка у траві проти сонечка гріється. Морд. Оп. 91.
+
  
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 666.
+
Розповсюдження
'''я́щірка''' (зменшено-пестливе — '''я́щірочка''') — невеликий плазун з видовженим тілом, покритим дрібної роговою лускою, і з довгим хвостом; за народною традицією, належить до «гадів», отже є «нечистою» твариною; сіра ящірка в народі — «хлоп’яча», а зелена — «дівчача»; брати в руки ящірку — гріх; використовували в магічних цілях, зокрема для наведення причини, для привороту; за народною прикметою, — «якщо ящірка лежить біля хати пузом доверху — станеться пожежа»; хворих на пропасницю обкурювали шкірою ящірки. Ящірка маленька, та зуби гострі (прислів’я).
+
Європа, Азія, Північна Африка.
  
 +
Представники роду в Україні
 +
В Україні поширені:
 +
 +
ящірка прудка (Lacerta agilis), до 20 см довжиною — по всій Україні;
 +
ящірка зелена (Lacerta viridis), до 40 см у довжину, занесена до Червоної книги України;
 +
ящірка живородна (Lacerta vivipara), рідкісна;
 +
ящірка кримська (Lacerta taurica) — у горах Криму;
 +
ящірка скельна (Lacerta saxicola) — у горах Криму.
 +
Види
 +
Рід Lacerta містить такі види[1]
 +
 +
Lacerta agilis Linnaeus, 1758
 +
Lacerta bilineata Daudin, 1802
 +
Lacerta media Lantz & Cyrén, 1920
 +
Lacerta mosoufi Baloutch, 1976
 +
Lacerta pamphylica Schmidtler, 1975
 +
Lacerta schreiberi Bedriaga, 1878
 +
Lacerta strigata Eichwald, 1831
 +
Lacerta trilineata Bedriaga, 1886
 +
Lacerta viridis (Laurenti, 1768)
 +
==Сучасні словники==
 +
Тлумачення слова у сучасних словниках
 
==Ілюстрації==
 
==Ілюстрації==
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:530828_2.jpeg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Lacerta_agilis_-_2015-06-17.webm.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Иротьб.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Итьить.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  
Рядок 25: Рядок 48:
  
 
==Джерела та література==
 
==Джерела та література==
 +
Література
 +
Ящірка в УРЕ.
 +
Наукові назви земноводних та плазунів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України
 +
Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. — К., 1955; Фауна України, т. 7. — К., 1959
  
 
==Зовнішні посилання==
 
==Зовнішні посилання==
 
+
Посилання
 +
ДНК ящірки зберігає інформацію про втрату хвоста (рос)
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]]
 
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Інститут журналістики]]
[[Категорія:Слова 2017 року]]
+
[[Категорія:Слова 2018 року]]

Поточна версія на 15:44, 20 листопада 2018

Єщірка, -ки, ж. = Ящірка. Шух. I. 22. Опис Загальна довжина сягає до 16 см. Тулуб зверху часто має яскраві кольори, здебільшого зелений. Черево жовтуватого, лимонного забарвлення. Статевий диморфізм проявляється у різних кольорах самиці та самця, останній темніший. Тулуб стрункий, хвіст досить довгий. Має здатність відламуватися при небезпеці (самокаліцтво). Шкіра вкрита дрібною лускою. Голова зверху має правильно розташовані щитки, які лежать поверх зрослих із черепом кістяних пластинок — остеодерм. На хвості луска утворює правильні кільця. Є в наявності стегнові пори. Очі мають подільні повіки, на нижньому розташовано прозоре або напівпрозоре віконце. Скронні дуги добре розвинуті.

Спосіб життя Полюбляють піски, степи, зарості чагарників, лісисту місцину. Харчуються комахами, безхребетними, молюсками, гризунами, пташенятами, плодами й ягодами.

Це яйцекладні ящірки. Самиці відкладають за 1 раз до 14 яєць. Може бути кілька кладок протягом сезону.

Розповсюдження Європа, Азія, Північна Африка.

Представники роду в Україні В Україні поширені:

ящірка прудка (Lacerta agilis), до 20 см довжиною — по всій Україні; ящірка зелена (Lacerta viridis), до 40 см у довжину, занесена до Червоної книги України; ящірка живородна (Lacerta vivipara), рідкісна; ящірка кримська (Lacerta taurica) — у горах Криму; ящірка скельна (Lacerta saxicola) — у горах Криму. Види Рід Lacerta містить такі види[1]

Lacerta agilis Linnaeus, 1758 Lacerta bilineata Daudin, 1802 Lacerta media Lantz & Cyrén, 1920 Lacerta mosoufi Baloutch, 1976 Lacerta pamphylica Schmidtler, 1975 Lacerta schreiberi Bedriaga, 1878 Lacerta strigata Eichwald, 1831 Lacerta trilineata Bedriaga, 1886 Lacerta viridis (Laurenti, 1768)

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Ілюстрації

530828 2.jpeg Lacerta agilis - 2015-06-17.webm.jpg Иротьб.jpg Итьить.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Література Ящірка в УРЕ. Наукові назви земноводних та плазунів України, затверджені Комісією із зоологічної термінології Інституту зоології ім. І. І. Шмальгаузена НАН України Пащенко Ю. Й. Визначник земноводних та плазунів УРСР. — К., 1955; Фауна України, т. 7. — К., 1959

Зовнішні посилання

Посилання ДНК ящірки зберігає інформацію про втрату хвоста (рос)