Єретиця

Фемінитив від слова "Еретик"

Словник Грінченка

Єретиця, -ці, ж. Еретичка. КС. 1883. VII. 586.

Сучасні словники

Тлумачний словник української мови

1. Послідовник єресі (у 1 знач.).

• А я тихо Богу помолюся, Щоб усі слов'яни стали Добрими братами, І синами сонця правди, І єретиками Отакими, як Констанцький Єретик великий! (Т. Шевченко)
• Почали мене звинувачувати в найтяжчих гріхах – ніби я єретик. Ба більше – безбожник! (Ю. Логвин)
• Й скликав патріарх Флавіан собор малолюдний, і нарекли Єутихія єретиком. (І. Білик)
• Не йде старий до вечерні, сидить, мов єретик. (О. Гончар)

1. перен. Людина, яка відступає від панівних чи загальноприйнятих поглядів, правил, положень і т. ін.

• Українці на [у] Москві завше були новаторами, завше перед вели у всяких новинах та реформах. Це були дріжджі культурні, – і не дурно ж богобоязлива Москва прозивала їх єретиками. (І. Огієнко)

Словник синонімів Караванського

• Безбожниця
• Віровідступниця
• Атеїстка

Етимологія

Єретик — людина, що відступає від догматів пануючої церкви, «впадає в єресь». Єресі — в часи Середньовіччя релігійні течії, які були вираженням настроїв якоїсь опозиційної групи чи народних мас по відношенню до церкви. Для боротьби з єретиками була створена інквізиція, яка жорстоко розправлялася з ними (в українській літературі на цю тему написано поему Т. Шевченка «Єретик»). У наші дні єретиком називають людину, яка виступає проти панівних канонів і догм, а єрессю — погляди такої людини. (— Він ортодокс, він бореться проти єресі. Єресь чи новаторство? У всі віки боялись єресі. І ми боїмося? (П. Загребельний, 3 погляду вічності))

Ілюстрації