Відмінності між версіями «Поштар»
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
(→Сучасні словники) |
|||
| Рядок 4: | Рядок 4: | ||
==Сучасні словники== | ==Сучасні словники== | ||
| − | + | Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 488. | |
| + | |||
==Ілюстрації== | ==Ілюстрації== | ||
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | {| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center" | ||
Версія за 22:34, 3 січня 2019
1. Особа (здебільшого службовець пошти), яка розносить кореспонденцію адресатам. Черниш саме готував своїх новаків, коли батальйонний поштар Олег Чубарик приніс йому листа (Олесь Гончар, III, 1959, 342); Приніс поштар до нас листа (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 83). 2. заст. Службовець, який супроводжує пошту. І день, і ніч поштар не спить, Боїться сумку загубить; Бо зна, що бережно листи До міста треба, довезти (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 179). 3. розм. Те саме, що Поштовий голуб (див. поштовий). Найважливіша особливість поштарів — здатність швидко повертатися додому, куди б їх не завезли (Знання та праця, 8, 1970, 13).
Зміст
Сучасні словники
Словник української мови: в 11 томах. — Том 7, 1976. — Стор. 488.
Ілюстрації
|
|
|
|
