Відмінності між версіями «Посвіт»

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Рядок 30: Рядок 30:
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
{| style="width:100%; margin-top:2em; vertical-align:top; border-top:5px #66CDAA solid; border-bottom:5px #66CDAA solid; text-align:center"  
 
|- valign="top"
 
|- valign="top"
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Посвіт1.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Посвіт2.jpg|x140px]]
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]  
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Посвіт3.jpg|x140px]]  
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Photoicon.png|x140px]]
+
|style="width:20%; padding-top:1em;"| [[Зображення:Посвіт4.jpg|x140px]]
 
|}
 
|}
  

Версія за 13:12, 16 жовтня 2018

Посвіт, -ту, м. Свѣтъ, огонь. Ідут вни дальше, аж з далека вздріли посвіт. Старший брат виріджиї найменшого, чи би не взів з тої хати посвіту. Гн. II. 241.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках


ПО́СВІТ, у, ч., діал.

1) Світло, освітлення. Ідуть вни [вони] дальше, аж здалека вздріли посвіт (Сл. Гр.).

2) Який-небудь світильник. Поспішали Піші ловчії з хортами. Тут же з по́світами джури (Л. Укр., IV, 1954, 169).

   Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 8. — С. 312.


по́світ = по́світа —

3) у народі — світло, освітлення, а також який-небудь світильник (лучина, кага­нець, свічка тощо). Місяць на упов­ні і така ясна посвіта, що на сте­жинці хоч голки збирай (Марко Вовчок);

4) тільки посвіт — на По­ліссі — ритуальна лучина з сосни або берези, яку запалювали на Се­менів день (1/14 вересня), раніше в день новолітування (від часів Київської Русі до 1700 р. 1 вересня було початком Нового року); віді­гравав не лише практичну роль як засіб освітлення, але й символіч­ну — підтримання родинного вог­нища (зберігався цілий рік, запа­лювався також на Великдень), ро­динних і родовідних традицій; ви­конував також оберегові функції у хліборобських і звичаєвих обря­дах; пов’язаний з обрядом жені́ння ко́мина (див. ко́мин 3), який нази­вався ще й запалювання посвіту; див. ще сві́чка .

    Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 472.

ПОСВІТ або присві́т (поліськ. діал. посвєт, грец. φανοσ, італ. lampara) — спосіб ловлення риби вночі на світло.

    Wikipedia

Ілюстрації

Посвіт1.jpg Посвіт2.jpg Посвіт3.jpg Посвіт4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання